На Гребінківщині планують впроваджувати альтернативу інтернатам

Хто вони – прийомні родини Гребінківщини?

Хто такі патронати та яку функцію вони будуть виконувати? Скільки дітей у районі лишилися без рідних батьків та потребують родинної турботи?

Чому прийомна сім’я не має права вибирати дитину, котру хоче виховувати та хто такі усиновлювачі?

Про це та багато іншого "Події та коментарі" спілкувалися з начальником служби в справах дітей Гребінківської райдержадміністрації Валентини Жолобецької

– Валентино Миколаївно, скільки дітей у районі на сьогодні виховується в інтернатах?

– Загалом у нас на первинному обліку в службі станом на початок жовтня 58 дітей. Але з них лише семеро досі не мають родин і виховуються в інтернатних закладах. Це дітки віком від 14 до 16 років. Решта – у прийомних родинах, у будинках дитячого типу. Хочу зазначити, що протягом останнього часу в нашому районі суттєво знизився рівень соціального сирітства. Цьогоріч ми взяли на облік четверо дітей, тоді як раніше упродовж року брали від семи до десяти діток.

– Є таке поняття, як «вилучити дитину з родини». Чи мають ті батьки шанс повернути своє чадо?

– У разі, коли батьків позбавляють батьківських прав, ніколи не йдеться про повноцінну нормальну родину з цінностями. У таких родинах, звідки ми вилучаємо дітей, вони залишені напризволяще, голодні, обдерті, їх використовують і нерідко навіть знущаються морально та фізично. Біологічні батьки й батьки за покликанням — іноді це різні категорії батьків. Але в будь-якому разі кожна така родина, безперечно, має шанс на реабілітацію та нове життя.

– Що ж таке прийомна сім’я?

– Така сім’я у нашій державі є альтернативою інтернатним закладам для сироти чи дитини, батьків якої позбавили батьківських прав. Тобто, це тимчасовий прихисток на час, доки ту дитину не усиновлять, або допоки вона не досягне повноліття. Проте в нашому районі є випадки, коли таких дітей родини лишають у себе навіть після повноліття. Інститут альтернативних форм виховання розвивається і в нашому районі. Таких діток у прийомних сім’ях Гребінківщини на сьогодні 11 і ще шестеро діток перебувають на вихованні в дитячих будинках сімейного типу. Гребінківські родини опікуються не лише дітьми з нашого району.

На сьогодні державна політика щодо захисту прав дітей та розвитку інститутів сімейного виховання скоординовує нашу діяльність як виконавців у тому напрямку, щоб наші діти виховувалися у родинах на території свого району. Тобто, фактично громада має нести відповідальність за виховання таких діток. Проте, наші діти виховуються у родинах і за межами району. На території Гребінківщини сьогодні ми маємо п’ять прийомних родин, у яких виховується восьмеро дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про фінансову підтримку сільгосптоваровиробників Гребінківщини

Але що б не передбачало наше законодавство, і те, що ми маємо в реальному житті трохи різниться. Прийомні родини частіше всього звикають до дітей, яких виховують, і самі діти не надто прагнуть потім змінювати родину. Є непоодинокі випадки, коли прийомна родина усиновлює дітей, якими опікувалася.

– А в чому полягає різниця між усиновленням дитини та вихованням у прийомній родині?

– Якщо дитину усиновлюють, вона отримує всі права, які має рідна дитина, а усиновлювачі стають законними представниками такої дитини в усіх відношеннях. У таких інститутах альтернативних форм виховання, як дитячий будинок сімейного типу чи прийомна родина, діти не набувають майнових та немайнових прав. І якщо батьки хочуть усиновити дитину, то вони мають право вибрати її, а коли йдеться про прийомну родину – то вибирати дітей батьки не мають права. Проте в такому разі органи враховують іншу сторону медалі – співпорозуміння між сторонами. Якщо воно відсутнє, нав’язувати сторонам одне одного ніхто не буде. З усиновлених діток знімається статус сироти чи дитини, батьків якої позбавили батьківських прав, в іншому випадку – у прийомних родинах та будинках сімейного типу діти залишаються державними. Проте в будь-якому випадку такі діти отримують родинне тепло, усвідомлення, що вони потрібні комусь, шанс на нормальне життя.

– На скільки на сьогодні складним є процес усиновлення дитини?

– Цей процес наразі є абсолютно відкритим та прозорим. Зазвичай увесь процес займає близько двох місяців. Родина звертається до нашого органу, ми надаємо відповідний перелік документів, і з того моменту розпочинається процес. Найбільша затримка за довідкою про наявність чи відсутність судимостей. Решта документів збирається швидко. Єдиний момент, що родини часто прагнуть усиновити маленьких діток, починаючи від року до п’яти літ, а такі діти не завжди є, і це можна зрозуміти, адже чим раніше починається процес виховання у родині, тим він простіший і легший.

Але ситуація трошки змінилася, якщо років п’ять тому родини шукали на усиновлення дітей хоч би до трьох років, то нині усиновлюють і десятирічних. Щодо підлітків ситуація досі незмінна. То от якраз такі дорослі діти частіше всього виховуються саме в прийомних родинах. І отут велика заслуга тих родин, котрі беруть на себе таку відповідальну місію, адже в будь-якому випадку, родина, як ти її не назви, то є родина, а інтернат – це зовсім інший світ.

– А хто вони – прийомні родини Гребінківщини?

– Це різні сім’ї. Є люди з вищими освітами, заможні, є техніки, є родини, котрі мають власних дітей, є бездітні. Єдине, що всіх їх об’єднує – це той факт, що всі вони люди з великої літери. Далеко не кожен у наш час, та й у будь-який інший, зважитися на такий подвиг. Можна лише уявити, яка це колосальна робота, і яка це самопожертва – жити заради дитини, особливо, якщо вона не рідна по крові. І тут треба брати до уваги й той факт, що всі ці діти мають неймовірно складні долі, а часто й характери. Та й генетику ще ніхто не скасовував. Тому й процес виховання таких дітей буває направду неймовірно складною роботою.

– Тому і влаштовуєте зустрічі таким родинам заради навчання?

– Звісно. Ми вдячні тим людям, котрі йдуть на такий крок і прагнемо їм допомогти. Влаштовуємо таким батькам спільні зустрічі, знайомства, аби вони обмінювались досвідом, проблемами, порадами, методами виховання. Наші працівники — постійні учасники різноманітних, навіть міжнародних тренінгів, спілкуються з відомими в Україні психологами, педагогами. Прийомні родини самі зголошуються на участь у заняттях і тренінгах, залюбки приходять на зустрічі. Це і моральна підтримка, і наука.

– У ключі реформ, які зміни відбуваються у Вашій сфері?

– З’являються інші альтернативні форми виховання. Одним із нововведень буде така форма виховання, як патронатство над дітьми. Це щось подібне до вихователя у центрі соціально-психологічної реабілітації, як альтернатива дитячим притулкам.

Заплановано, що такий патронатний вихователь неодмінно має бути фахівцем з відповідною освітою, на відміну від батьків у прийомних родинах чи дитячих будинках сімейного типу. Такий фахівець буде отримувати заробітну плату. Сьогодні ми поширюємо відповідну інформацію серед населення нашого району і шукаємо відповідних фахівців, котрі бажали б займатися такою важливою діяльністю.

Події та коментарі

Схожі матеріали: