У Гребінці згадували Володимира Висоцького

Легендарному Висоцькому сьогодні виповнилось би 80

25 січня 2018 року виповнилось би 80 років видатному радянському актору, співаку і поету, класику жанру авторської пісні, автору низки прозаїчних творів, заслуженому артисту РРФСР (1986, посмертно) і лауреату Державної премії СРСР (1987, посмертно) Володимиру Висоцькому.

Тож цього дня, в Гребінківському районному будинку культури відбувся вечір бардівської пісні, присвячений 80-річчю з Дня народження Володимира Висоцького.

Затишна атмосфера, акустичні гітари і душевні пісні від гребінківських бардів.

Присутні говорили про діяльність Висоцького, його творчість, про музику, поезію і кіно, а також нелегке життя Володимира Семеновича (режисер заходу Юрій Капелька).

За 42 роки життя на межі Володимир Висоцький зіграв десятки ролей в театрі та кіно, написав понад 700 пісень. Кожен, хто їх слухає, знаходить у текстах щось своє.

Доля Володимира Висоцького була нелегка і крива. Перед смертю він написав:

«Мне есть, что спеть, представ перед всевышним. Мне есть чем оправдаться перед ним».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Запальні Наталя Фаліон та гурт «Лісапетний Батальйон» завітають в Гребінку

Я НЕ ЛЮБЛЮ

Я это никогда не полюблю
Владимир Высоцкий

Я не люблю злорадних і лукавих,
Що совісті не мають ні на гріш,
Що трупами здіймаються до слави,
За пазуху сховавши гострий ніж.
Я не люблю брехливих і спесивих,
Холодних – без промінчика тепла,
А також не люблю я нещасливих,
Бо я вже нещасливою була.
Я не люблю, коли війна палає
І тих, хто це безумство розвели,
Коли нестерпне горе спопеляє
І линуть небом молоді орли.
Я не люблю, коли шепочуть в спину,
А надто – коли в очі засміють.
Я поважаю душу у людині
І ненавиджу, як туди плюють.
Я не люблю базари і піари,
Гублюся насіниною в юрбі.
Я слухатиму тихий плач гітари
Біля багаття в ночі голубі.
Я не люблю не в тему говорити,
Обсмоктувати людям кісточки.
Мені болить, коли страждають діти
Від того, що лишають їх батьки.
Я не люблю, коли мене не люблять.
Гра у кохання – витівка пуста,
Коли нещиро тішать і голублять,
А думають про іншої вуста.
Я не люблю зануду і застуду –
Від принципів своїх не відступлю.
І, навіть, якщо світ мене осудить –
Цього ніколи я не полюблю!

(Ніна Третяк, м. Гребінка, Полтавщина)