Чому небо блакитне? Чому корови не літають? Звідки діти беруться? Чому сніг тане? Чому кішки нявкають? Чому сир «дірявий»? ..

 Про що тільки не задають наші дітки! .. А ось питання «Чому на нуль ділити не можна?» Не задають. Чому?  Бо ще в школі вчителька сказала, що НЕ МОЖНА.  Не можна, значить, не можна! Значно пізніше, вже в інститутах, ми дізналися, що ділити виявляється все-таки можна, і вийде в результаті -  нескінченність.  Але, зізнайтеся, наш розум прийняв цей факт як якесь допущення, умовність, адже ми з дитинства пам'ятаємо - не можна. А, власне, чому все-таки?

Ви вирішили працювати психологом у школі. Із чого ж почати?

1. Твій начальник - директор. Саме йому ти й підкоряєшся, і саме він дає вказівки. У директора довідайся про цілі та задачі школи і під ці цілі й задачі склади свій план роботи.
Вивчи правову базу (Положення про службу практичної психології в системі освіти, права й обов'язки шкільного психолога; етичний кодекс психолога, які рекомендуються тимчасові нормативи діагностичної та корекційної діяльності).

Незважаючи на відверту лозунгово цих фраз, мало хто з цим не погодиться і навіть сам учитель сперечатися навряд чи буде. Але, чому і як учити фахівця, найчастіше вже зарекомендував себе у своїй школі, серед своїх учнів та колег?

Професійна підготовка - в наявності, чималий практичний досвід - теж є, - саме час ділитися з іншими, відданість і любов до своєї справи - гідні захоплення!
Якщо на шкільній педраді зачитати список кваліфікаційних вимог до вчителя, то багато упевнено скажуть: "Так всі вчителі цим володіють!"