 |
...світлі спогади |
Сьогодні - Явдохи. Хоча нашу сусідку в селі всі називали Йовдохою. Я в дитинстві бігав на її просторе споришеве подвір"я і чекав якогось гостинця. Баба жила сама, чоловік загинув на війні, старший син Мишко жив у Києві і коли навідувався, то завжди , зрозуміло, з якимись , як нині кажуть, смаколиками.
У нього був фотопарат, що в 50-60 роки для села було ще дивиною. І перші знімки з мого дитинства зроблено саме ним. А коли з ним приїздили доньки, Неля й Іра, я завжди шукав привід, щоб зайвий раз збігати до баби Йовдохи. Неля була старшою за мене (світла їй пам"ять, у Києві уже прощався з нею), а Іра - молодшою років на три, я її не впізнав, та й вона мене, під час прощання з Нелею.
А молодший син - Іван служив " в Германії" офіцером. Він був другом дитинства і юності мого батька і коли приїздив у відпустку і приходив до нас - можете уявити, який був сабантуй. Я намагався показати, який я вже сильний, а дядько Іван все сміявся,- ти й кота не побореш.
Я брав нашого Юрка ( так звали нашого рудого котяру), перекидав його, але він, зрозуміло, завжди ставав на ноги.
А дядько сміявся, - бач, я ж казав... От такі світлі спогади викликав сьогоднішній, на жаль, прохолодний і похмурий день Явдохи...
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
