 |
Інтимна лірика гребінчанки Рити Карабут |
Теплий сонячний дотик лоскоче ізранку ковдру,
невагомо дрижить на кінчиках довгих вій.
Смачно пахне зеленим чаєм з лимоном. Здобою.
І згортає нічні кошмари в тугий сувій.
Ще за мить до світанку теплом наливає груди,
щоб розтали з пробудженням тіні озимих снів,
і важкі сторінки монохромної книги застуди
потонули в морях невідправлених вічно листів.
Він витягує з мене на світло бездонні діжі,
переповнені вщент жагою нового життя.
Намагався збудить заколисану, приспану ніжність,
що принишкла давно за прискореним серцебиттям.
Той промінчик, мов хвиля, накрив з головою. Важко
Прокидатись, спливати водою, як талий сніг,
Заблукала замріяна, човен мій збився з шляху.
Він поріс полином і давно не веде на поріг.
Ще тримаюсь за нього, хоч ріже яскраве світло
хоч обпалює погляд ранкове проміння змін.
Не забути ім’я. Задихаюсь його повітрям…
Теплим сонячним дотиком до пересохлих літер
вкотре знову пишу на полотнах безмежних стін.
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Grebenka.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія
|
|
НАЙБІЛЬШ ЧИТАЄМІ БЛОГИ
|
|
|
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОРИСНОГО
|
|
|