До недавнього часу тваринний світ Полтавщини був значно багатшим. У складеному в 1723 р. географічно-економічному описові Полтави відзначається, що на берегах Ворскли і Коломака, нижче і вище Полтави росли великі дубові, кленові, грабові, ясеневі і липові ліси, в яких водились бурі ведмеді, а в степу і в лісі по узбережжю річок Берестової і Орелі — дикий кінь — тарпан, козуля, олень благородний, лось, сайгак, свиня дика, дрохва, стрепет, журавель степовий, лебеді. До кінця XVIII ст. зустрічався тетерук. Зараз багатьох з названих видів тварин на Полтавщині вже немає. Разом з тим тваринний світ як області так і Гребінківського районуі за видовим складом, і за чисельністю значний і заслуговує серйозного вивчення. Характер тваринного світу визначається природними зонами — лісостепом , в якій знаходиться Гребінківський район.

ССАВЦІ

На Полтавщині нараховують близько 64 видів ссавців, що належать до 6 рядів: комахоїдні, рукокрилі, хижаки, гризуни, зайцеподібні і парнокопитні. Серед ссавців нашого краю найпримі-тивнішими за своєю організацією є комахоїдні. За способом життя це дуже різноманітні тварини. Так, їжак живе на поверхні землі, дуже добре до життя під землею пристосувалися кроти, а життя бурозубки звичайної і малої, білозубки білочеревої і малої, кутори звичайної і малої проходить на узбережжях річок,  ставків і боліт, а також у низинах, де є вода.

Знищуючи велику кількість шкідливих комах і слимаків, якими комахоїдні тварини живляться, вони приносять велику користь сільському і лісовому господарству. Однак, крім їжака і крота, інші види комахоїдних мало відомі широким верствам населення тому, що це порівняно дрібні тварини і найбільш активні переважно вночі.

Серед сучасних ссавців особлива група — ряд рукокрилих. Крила у них виникли в результаті утворення особливої тонкої шкіряної складки, натягнутої між передніми і задніми кінцівками, а також хвостом. Безпорадні на землі, летючі миші дуже швидкі і спритні в повітрі. Ведуть нічний спосіб життя, бо завдяки особливій будові голосового і слухового апаратів, пристосованих для утворення і сприймання ультразвуків, вони відчувають у польоті найменші перешкоди і дрібну рухливу здобич.

Живуть летючі миші колоніями. В колонії може бути одночасно кілька видів. Незвичайний вигляд цих тварин викликає у людей неприязнь, часто летючі миші стають жертвами неперевірених пересудів. Насправді — це дуже корисні тварини. Під час нічного полювання вони виловлюють величезну кількість різних видів комах — шкідників сільського і лісового господарства, а також комарів, мошок.

На Гребінківщині виявлено поселення нічниці ставкової і водяної, вуханя, вечірниці малої і дозірної, нетопиря Натузіуса і малого, кажана пізнього і двоколірного, кажанка північного і підковоноса малого. Але вирубування дуплистих дерев, забудова населених пунктів новими будинками, зміна умов існування і пряме знищення рукокрилих призвело до різкого скорочення чисельності окремих видів А такі, як нічниця ставкова, вечірниця мала та велетенська занесені до Червоної книги України.

Серед ссавців Гребінківщини найбільшою кількістю видів представлений ряд гризунів. Це в основному дрібні і середніх розмірів тварини, що пристосувались до різноманітних умов існування. Найбільший серед них — річковий бобер, вага якого досягає 30 кг. На території району зустрічаються білка, нутрія, ховрах крапчастий і малий, вовчок (великий, лісовий, горішковий), тушканчик великий, мишівка степова, миша (хатня, польова, лісова, жовтогорла, маленька), пацюк сірий, полівка (звичайна, лісова, підземна, пацюкоголова, водяна), ондатра, хом'як звичайний, хом'ячок сірий, сліпак звичайний, бобер.

Характерною особливістю більшості видів гризунів, зокрема мишовидних, є їх висока плодючість. Найбільш плодючою серед мишовидних гризунів є полівка звичайна. Вагітність у неї триває до 20 днів, середня кількість малят у приплоді 5—6. У 15 — 20-денно-му віці молодь здатна до розмноження. Всі мишовидні гризуни — шкідники сільського і лісового господарства, але поряд з цим у природному ланцюгу живлення вони є основним кормом для багатьох ссавців і хижих птахів.

Ряд зайцеподібних в районі представлений двома видами — зайцем-русаком та акліматизованим диким кролем.

З хижих ссавців на Гребінківщині зустрічаються вовк сірий, лисиця звичайна, єнотовидний собака, куниця лісова і кам'яна, перев'язка звичайна, тхір чорний і степовий, норка європейська, горностай, ласка, борсук. Надмірне полювання в минулому призвело до зменшення деяких видів хижих ссавців. Зараз на тхора степового, перев'язку звичайну, горностая, ласку, норку, видру, барсука полювання заборонене.

З метою одержання хутра з Далекого Сходу по всій територію Полтавської області завезено й акліматизовано єнотовидного собаку. Ця тварина досить швидко пристосувалась до нових умов і набула високої щільності. Винищуючи водоплавну та іншу пернату дичину, яйця, пташенят, а також молодих зайців, єнотовидний собака завдає великої шкоди мисливському господарству. Випадок з акліматизацією єнотовидного собаки повинен застерегти людей від необгрунтованого переселення тварин.

Серед хижаків є види, які завдають значних збитків народному господарству — вони знищують свійських і диких тварин, є переносниками сказу. Це, перш за все, вовк і лисиця. Тому цих тварин дозволено відстрілювати.

З ряду парнокопитних по Гребінківському району зустрічаються лише шість видів: кабан дикий, лось, козуля, олень європейський та плямистий, лань. Серед цих видів лише козуля в умовах антропогенного тиску зуміла вижити і зберегти повсюдно порівняно високу чисельність. Лось, кабан дикий і олень європейський, або благородний, у кінці минулого — на початку нинішнього століття були винищені. Зараз ці три види реакліматизовані. Чисельність лося і кабана дикого настільки зросла, що на них дозволено полювання за ліцензіями. Олень плямистий та лань в районі акліматизовані порівняно недавно, і вони знаходяться на стадії акомодації.

ПТАХИ

На території Полтавської області зустрічається понад 300 видів птахів, близько 150 видів з них постійно гніздяться на Полтавщині. Найчисленніша група птахів — мешканці лісу. З лісом тісно пов'язане життя дятлів. В Гребінківському районі зустрічається декілька видів дятлів — великий строкатий, середній, малий, зелений та сивий. Це осілі птахи, але восени і взимку вони мандрують. На території району гніздиться перелітний вид дятла — крутиголовка, а в зимовий час з Полісся та Карпат залітає найбільший з дятлів — чорна жовна. Всі види дятлів знищують шкідників дерев. Поряд з дятлами ворогами шкідників лісу є підкоришник та повзун, які живуть у наших лісах цілий рік.

Усім відома зозуля, перше весняне кування якої на Гребінківщині можна почути в кінці квітня. Цей перелітний птах своїх власних гнізд не будує, а яйця підкидає в гнізда інших птахів. Незважаючи на гніздовий паразитизм, зозуля приносить користь, знищуючи волохату гусінь шовкопрядів, чого не роблять інші птахи.

Своєрідним лісовим птахом є дрімлюга, якого часом можна спостерігати і біля свійських тварин, тому його ще називають козодоем. Птахи, шукаючи комах, прилітають до худоби, біля якої ба-гато різних комах, приваблених запасі хом гною.

Найближчий родич дрімлюги — одуд. Це птах із строкатим яскравим забарвленням і великим чубчиком на голові. Як і дрімлюга, одуд — перелітний птах.

Досить пізно, на початку травня, прилітає на Гребінківщину один з найкрасивіших птахів — іволга. Своє гніздо у вигляді кошика робить у розвилці гілок листяних порід дерев.

У лісах, гаях весною можна чути найкращого співака — соловейка. На території району поширений соловейко східний. Приємний голос має і близька родичка соловейка — вільшанка, або малинівка. У загальному хорі лісових співаків одне з перших місць належить також дроздам. У нашій фауні їх кілька видів — співочий, чорний, дрізд-чикотень, дрізд-омелюх та рідкісний дрізд білобровий. Дрозди — перелітні птахи, прилітають на Гребінківщину в кінці березня. Взимку в районі можна зустріти найменшу пташку — королька жовтоголового (маса пташки — 5 — 7 грамів).

Маленьким є також кропивник. Народну назву «волове очко» птах одержав за невеликі розміри. У природі кропивника легко визначити за коротеньким хвостиком. Це осілий птах нашої фауни.

Цікаву групу птахів складають сови. В Гребінківському районі поширені сіра сова, вухата сова, а на відкритих місцях — луках, болотах — сова болотяна. В минулому звичною по всій території Гребінківського району була найбільша сова — пугач. Зараз це зникаючий вид, занесений до Червоної книги України. Скоротилась кількість вухатої та сірої сов, що пов'язано із знищенням старих дерев, у дуплах яких гніздяться птахи, а також із зменшенням кормової бази та переслідуванням людиною.

Пташиний світ змінився у зв'язку з розорюванням. Мешканці відкритих ландшафтів — жайворонки, щеврики, куріпки, перепілки пристосувались до нових умов, тоді як стрепет, дрохва, степовий орел, степовий журавель були витіснені або різко зменшили свою чисельність.

Родина жайворонкових на Гребінківвщині нараховує декілька видів: польовий, степовий, чубатий (посмітюха). Ці птахи мають скромне сіре забарвлення і більш відомі своєю дзвінкою весняною піснею, яку виконують у польоті.

Сіра куріпка — цінний у минулому мисливський птах. В останні роки став рідкісним на польових угіддях району, незважаючи на заборону полювання на нього. Причина цього — хімічне забруднення полів, знищення кладок та молодняка під час сільськогосподарських робіт.

Серед птахів відкритого ландшафту зустрічаються хижі. Це соколи — сапсан, дербник, кібчик, чеглок, боривітер; з родини яструбиних — могильник, беркут, канюки. Більшість видів хижих птахів належать до рідкісних, зникаючих і занесені до Червоної книги України.

Життя багатьох видів птахів пов'язане з водоймами. Це численні качки: крижень, з якого виведено більшість сучасних порід свійських качок; шилохвіст; широконіска; два види малих качок — чирок-свистунок та чирок-тріскунок. На прольотах звичні гоголь, свищ, крохаль. Всі види качок — цінні мисливські птахи.

Плавучі гнізда на воді будують норці — великий (чомга), сірощокий, малий. На водоймах живуть представники родини пастушкових: лиска, деркач, погонич, курочки — водяна та мала, більшість яких є мисливськими птахами. Над водою, на очеретах мостять гнізда у вигляді глибоких чашок очеретянки: лугова, або борсучок, чагарникова, велика, або дроздовидна, ставкова. В заростях верб в'є своє гніздо-рукавичку синиця ремез, яку вважають найкращим гніздобудівником серед птахів.

У плавнях річок, по ставках, болотах гніздяться чаплі: квак, сіра, руда, бугай та бугайчик. Цікава чапля бугай (водяний бик) назву свою дістала за своєрідний крик, який видає самець під час шлюбного періоду.

Найбільша кількість видів серед куликів, які пристосувались до життя по краях водойм або на обмілинах. Це кулики-травники, поручайники, перевізники, уліти, чибіси.

Багато видів птахів пристосувались до життя поблизу людей. Це всім знайомий і популярний в народі шпак, сіра ворона, галка, сорока, сойка, ластівка (міська, сільська, берегова), стриж, мухоловка (мала, строката, сіра, білошийка), горобець (хатній, польовий), синиці, снігурі, омелюхи, чижі, щиглики, чечітки. За кількістю та видовим складом знищуваних комах серед птахів перше місце посідають синиці.

На околиці міста, у селах оселяється великий красивий птах — лелека білий, або чорногуз. До Гребінківського району цей птах прилітає в середині або в другій половині березня. Гнізда мостить на будівлях, старих деревах, стовпах. Чисельність чорногуза зменшується, і він потребує охорони.

Красивим декоративним птахом населених пунктів є кільчаста горлиця. Це новий вид на Гребінківщині. Кільчаста горлиця з безвісного мешканця Малої Азії завдяки швидкому розселенню стала широко відомою серед пернатих. Поодинокі пари кільчастих горлиць почали гніздитися у Гребінці на початку 60-х років. За останні два десятиріччя птах став численним на території району. Кільчасті горлиці — осілі гніздові птахи, з їх появою зменшилась кількість звичайних горлиць, що гніздувалися в населених пунктах району.

ПЛАЗУНИ

У зв'язку з непостійною температурою тіла плазуни, або рептилії, добре себе почувають лише при відносно високій температурі середовища. Тому сучасні плазуни найбільш багаточисельні в тропічному поясі, а в напрямку до полюсів кількість видів і особин виду стає все меншою. На Полтавщині зустрічається лише 11 видів рептилій: черепаха болотяна, ящірка прудка, ящірка зелена, ящірка живородяща, ящірка різноколірна (піщана ящірка), веретільниця ламка, гадюка звичайна, гадюка степова, вуж звичайний, вуж водяний, мідянка.

Живуть плазуни на суші. А для тих, що пристосувались до життя у воді (черепаха болотяна, вуж водяний), обов'язковою умовою є розмноження на суші. Щовесни і на початку літа можна зустріти самок черепахи болотяної далеко від води. Ці нелегкі для себе подорожі по суші вони здійснюють заради того, щоб відшукати придатне для розмноження місце, вирити ямку і відкласти туди яйця.

Найпоширеніші серед плазунів, що населяють наш Гребінківський район, — ящірки. Найбільш відома — ящірка прудка. Самка має коричнево-буре забарвлення, а самець — зелене. Цією ящіркою живляться їжаки, змії, багато видів птахів і ссавців. Основний захист у ящірки — втекти від ворога і сховатись. Якщо ж її ловлять за хвіст, то він відламується. Пізніше хвіст відростає.

З родини вужових найбільш поширені вужі звичайний і водяний. Обидва ці види — змії смирні і неотруйні. Для звичайного вужа характерним є наявність жовтих або білуватих плям по боках голови. Водяні вужі не мають таких плям, але, на відміну від звичайних, спина їх покрита чорними плямами, розміщеними в шаховому порядку. Звичайні вужі темні, а водяні — світло-сірі. Звичайні вужі зустрічаються далеко від водойм, оселяючись у підвалах, під жилими будівлями, в купах гною і сміття, в садах, на городах. Водяні вужі тримаються заплавних лук, берегів річок, боліт і озер. Обидва види добре плавають.

Отруйними серед плазунів нашої місцевості є гадюка звичайна і гадюка степова. Забарвлення тіла гадюки — від світлого сірого до темного кольору різних відтінків: бурого, коричневого, темно-оранжевого. Характерна особливість — темна зигзагоподібна смуга вздовж хребта від основи голови до кореня хвоста. В Гребінківському районі зустрічається гадюка звичайна повністю чорного кольору. Степова гадюка набагато світліша. Для свого життя вона потребує нерозораних степових ділянок, яких стає все менше. Тому чисельність її різко зменшилась, і гадюка степова занесена до Червоної книги України.

Змія мідянка — неотруйна, проте серед населення поширена стійка, але неправильна думка про її надзвичайну отруйність. Це спонукає людей знищувати мідянок при зустрічі. Часто мідянку плутають з безногою ящіркою — веретільницею ламкою, яка теж не має отруйних залоз. Мідянка занесена до Червоної книги України.

Плазуни поїдають найрізноманітніших тварин: комах та їх личинок, молюсків, дощових черв'яків, земноводних, а вужі та гадюки відловлюють ящірок, мишовидних гризунів тощо. Значна кількість видів рептилій служить природним кормом для цінних мис-ливсько-промислових птахів і звірів.

ЗЕМНОВОДНІ

В області зустрічається 11 видів земноводних, з них два види ряду хвостатих і 9 видів ряду безхвостих. Обмеженість представників цього класу в області пояснюється несприятливими для них кліматичними умовами, що викликає пізнє пробудження від зимової сплячки, а раннє висихання дрібних водойм призводить до загибелі молоді та ікри земноводних.

З ряду хвостатих земноводних на території Гребінківського району розповсюджені тритон звичайний та тритон гребенястий. Період розмноження ці тварини проводять у водоймах, потім переселяються на сушу, де живуть у вогких затінених місцях. На зиму ховаються під опале листя, в нори гризунів, під гнилі пеньки. Особливістю тритонів є здатність до регенерації втрачених органів: пальців, кінцівок, хвоста. Живляться тритони черв'яками, багатоніжками, комахами. Перебуваючи у воді, тритони знищують личинок комарів. За характером живлення це корисні тварини.

У зв'язку з осушенням боліт, меліорацією заболочених заплав малих річок, господарською діяльністю людини стає все менше місць, придатних для життя тритонів.

З ряду безхвостих земноводних на території району живуть: кумка звичайна, часничниця звичайна, ропухи — звичайна, або сіра, та зелена, квакша звичайна, жаби — озерна, ставкова, трав'яна та гостроморда. Кумка звичайна (джерелянка червоночерева) весь активний період життя тримається у воді. Має попереджуюче червоне з синьо-чорними плямами забарвлення черевної частини тіла. Секрет шкірних залоз кумки —  фріноліцин — отруйний. Він має неприємний запах і при попаданні на шкіру людини викликає опіки.

Часничниця, або земляна жаба, заселяє місця з порівняно м'яким грунтом, в який легко закопується. Часто зустрічається на оброблюваних землях —    полях, городах.

Ропухи тільки в період розмноження переселяються у водойми, а більшу частину року проводять на суші. Це один з найкорисніших представників земноводних Гребінківщини, оскільки знищує шкідників лісів, городів — хрущів, довгоносиків, колорадських жуків.

Найдрібніший представник безхвостих земноводних — квакша, яка більшу частину життя проводить на деревах, де прикріплюється до гілок та листя дисковидними пластинками, що розташовані на кінцях пальців. Це єдина на Гребінківщині жаба, яка веде деревний спосіб життя.

Ставкові жаби належать до так званих постійноводних земноводних, які протягом цілого життя тісно пов'язані з водоймами. Трав'яна та гостроморда жаби мешкають на луках і в лісах, лише в період розмноження перебувають у воді.

Жаб, ропух здавна бояться, знищують. Але всі види земноводних корисні і заслуговують дбайливої охорони.

РИБИ

Риби. В річках, озерах, ставках області водиться близько 38 видів риб. Переважна більшість належать до родини коропових. Це — плітка, в'язь, головень, краснопірка, білизна, лин, лящ, карась круглий золотий, карась сріблястий, короп, тарань, густерка, єлець звичайний, підуст дніпровський, кле-пець, синець, пічкур звичайний, марена дніпровська, гольян озерний, вівсянка, верховодка, бистрянка звичайна, гірчак. Живляться ці риби різноманітним кормом: дрібними водяними тваринами, водоростями, рештками вищих рослин, молюсками. А такі, як головень і білизна, поїдають дрібну рибу. Більшість видів під час розмноження відкладає донну прилипаючу ікру. У зв'язку з всеїдністю окремі види швидко ростуть.

Коропові мають дуже важливе господарське значення, становлячи значну частку вилову у внутрішніх водоймах. За смаковими якостями вони поступаються перед лососевими, але значне поширення і кількість дає можливість широкого використання їх у рибоводстві. У загальному вилові риб коропові становлять близько 20%.

Щука — типова озерно-річкова риба. Її головною їжею є риба. Крім риби, щука живиться водяними щурами, водоплавною птицею. Молодь щуки поїдає дрібних безхребетних тварин.

До невеликих прісноводних риб, які ведуть придонний спосіб життя, належать представники родини в'юнових. Вони мають циліндричну або трохи сплюснуту з боків форму тіла, невеликі за розміром — 15—30 см. На Гребінківщині їх зустрічається 3 види: в'юн, голець, щипавка звичайна. Через невеликі розміри промислового значення не мають, відловлюються місцевим населенням.

До родини окуневих належать окунь, судак. їх характерна особливість — наявність колючої і м'якої частини в спинному плавці і дрібна міцна луска, що вкриває тіло. Всі вони хижаки, живляться дрібною рибою, ікрою, раками, черв'яками.

У водоймах водяться також бичок-бабка, мала південна колючка, бабець-головач, вугор річковий. З родини круглоротих водиться мінога українська.

КОМАХИ

Комахи відіграють значну роль у природі: опилюють квіткові рослини, беруть участь у ґрунтоутворенні, є джерелом живлення інших тварин, мають господарське значення (бджоли, тутовий шовкопряд та ін.). Кількість видів комах на Землі — понад один мільйон. Один з поширених рядів комах — метелики, або лускокрилі.

З денних видів метеликів на Гребінківщині водяться: переливниця, жалібниця, адмірал, барвниця, очко павичеве, денне, кропив'янка, лимонниця; з нічних метеликів — сатурнія велика — найбільший метелик фауни України, бражники, зокрема бражник мертва голова, який одержав назву за малюнок на грудях, що нагадує череп. Серед метеликів є маленькі, скромно забарвлені форми. Це різні види молі — яблунева та сливова плодожерки, зернова міль, шубна і платтяна молі, які поселяються в житлах людей. Крім молі, народному господарству шкодять різні види біланів, совок, кільчастий шовкопряд, інші. Багато видів метеликів, навпаки, корисні: гусінь їх живиться листям бур'янів, а метелики запилюють рослини.

Понад 30 видів метеликів Полтавщини занесені до Червоної книги України. Це красиві види денних метеликів: махаон, подалірій, мнемозина, поліксена, з нічних — сатурнія мала, бражник мертва голова, ведмедиця-хазяйка, стрічкарки — орденська малинова та блакитна, інші.

Водяться в Гребінківському районі невибагливі до природних умов жуки. Живляться рослинами, гноєм, деякі ведуть хижий спосіб життя. Найбільший в нашій фауні жук-олень, у самця якого верхні щелепи розгалужені, наче роги оленя. Це рідкісний вид, у свій час для збереження його необхідно було залишити пошкоджені дерева, пеньки, припинити збирання жуків для колекцій.

Серед жуків цікаві гнойовики, до яких належить славнозвісний скарабей. Гнойовики виконують у природі санітарну та грунтоутворюючу роль. Вражають забарвленням бронзівки — великі золотисті жуки. Найбільш шкідлива бронзівка-оленка, яка виїдає зав'язь у квітах плодових і ягідних культур.

Близькі родичі бронзівок хрущі — травневий, червневий, мармуровий. Дорослі жуки живляться листям, хвоєю, а личинки — корінням рослин. До шкідливих відносять короїдів, довгоносиків та інших. Найкорисніші з жуків — туруни, які є ворогами різної гусені, сонечка — маленькі жучки з червоними надкриллями і чорними цятками на них, які знищують попелиць.

Поширені в районіі і бабки. Вдень цих комах можна побачити по берегах водойм, в посадках, де вони полюють на комарів, мошку, схоплюючи її на льоту. Личинки бабок живуть у воді, де живляться водяними черв'яками, комахами, ловлять пуголовків, молодих рибок.

Джміль моховий, глинистий та інші занесені до Червоної книги України. До жалоносних перетинчастокрилих належать також оси. З суспільних ос часто зустрічаються оса звичайна, шершень, оса середня. Серед перетинчастокрилих поширені мурашки, які підвищують родючість грунту, знищують шкідників. Постійний житель наших лісів — руда лісова мурашка.

Велику групу комах представляють перетинчастокрилі — оси, бджоли, джмелі, мурашки та інші. Деякі з них живуть великими сім'ями, або колоніями, інші — поодиноко. Серед них є промислово корисні види, наприклад, медоносна бджола. Родичі бджіл — джмелі — відіграють значну роль у запиленні рослин, зокрема конюшини. На жаль, чисельність джмелів зменшується, що пов'язано з освоєнням територій і скороченням місць їх мешкання.

Найкорисніший представник перетинчастокрилих — трихограма, яка паразитує на яйцях шкідників багатьох сільськогосподарських культур — озимої та капустяної совок, кукурудзяного та лучного метеликів, біланів, листовійок. Цю комаху вирощують у біолабораторіях для обробки посівів.

І все ж серед комах за чисельністю і різноманітністю видів одне з перших місць займають двокрилі — мухи, ґедзі, комарі, мошки, що досить поширені в районіі. Не дивлячись на те, що багато комах завдають шкоди людині, світ комах дивовижний. В ньому втілена мудрість і краса природи.