ХУТІР БЕРЕЗИНЩИНА.  Засновниками цього хутора були Вакуловичі. Родоначальником Вакуловичів був Семен Вакуленко, простий козак. Ще в 1675 році він своїми руками спорудив млин на р. Удаї біля с.Кейбалівки, який відкрив можливості для його збагачення. Укріпившись в с.Кейбалівці. він почав турбуватись про збільшення своїх земельних володінь.

Спочатку він підбирав дрібні "зернятка", а коли в 1696 році за протекцією Лубенського полковника Л. Свічки він став Пирятинським сотником (обминувши нижні старшинські уряди) покупки його стали крупнішими і нерідко були з приневолюванням продавців.

Пирятинським сотником він був до 1720 року. За цей час він придбав багато земель, в тім числі і на р.Сліпорід.

Мав він двох синів Петра і Івана. В матеріалах ревізії 1740р. записано: "в хутора на р.Слепороде вдовствующей Петровой Вакуловичевой подсуседков (бідних селян) пеших – 2, наємных -2". Тобто в 1740р. в хуторі вдови Петра Вакуловича проживало дві сім'ї бідних селян і два тимчасові мешканці ("наемные").

 В 1753 році записано: "в хутора Петровой Вакуловичевой посполитых крайнє нишерных (бідних) - 4 человека (4 сім'ї). Дочка Петра Вакуловича Уляна Петрівна вийшла

 З тих пір стала приживатись назва хутора Березинщина.

 В кінці 1760-х чи на початку 1770-х років Березинщинську маєтність купили брати Ограновичі полковий хорунжий Павло Григорович і бунчуковий товариш Григорій Григорович - онуки Корнія Григоровича, родоначальника Лубенських і Пирятинських Ограновичів. Павло Григорович свою частину Березинщини віддав в придане своїй дочці Анастасії Павлівні, яка вийшла заміж за колежського секретаря Дмитра Павловича Піщанського.

Цим самим до власників Березинщинської маєтності приєднались Піщанські, як її співвласники. Яблуневські і Піщанські зберегли давню назву Березинщини до самої революції.

 Один із власників хутора Павло Степанович Яблунівський заснував тут свою садибу, яку в 1883 році він подарував Пирятинському земству для сільського училища (школи).

Садиба оцінювалась в 2750 крб. Будівлі цієї садиби обладнали і в 1889 році відкрили в них Березинщинське земське училище ( школу), до якого були приписані хутори: Березинщина. Пологівський, Карасівський, Сліпорід-Іванівський.

 Ріст населення х.Березинщини:

в 1787 році тут мешкало 14 душ обох статей.
1859р. - 81 душа,
1900р. - 159 душ,
1910р. - 206 душ,
1926р. - 290 душ,
1939р. - 298 душ.

В 1915 році тут було 6 вітряків.