ХУТІР ВАКУЛІВЩИНА.  Перші згадки про хутір Вакулівський знаходимо в матеріалах ревізії 1740р.: "В хуторе на реке Слепороде вдовствующей Ивановой Вакуловичевой подсуседки пешие -2. наемные - 1".

Тобто, цей хутір і земля належали другому синові Семена Вакуленка - Іванові, а після його смерті - його дружині Ганні Лук'янівні (Свічці), внучатій племінниці Лубенського полковника Л.Н.Свічки.

Згодом маєтність перейшла їх синові Андрієві, який був одружений на Параскевії Андріївні Щербак.

В 1787р. власником цієї маєтності був уже Максим Андрійович Щербак (рідний брат Параскевії Андріївни), а після поділу його володінь між синами (1795р.) Вакулівщина дісталась його синові Михайлові Максимовичу.

В 1795 році колежський секретар Михайло Щербак продав цю маєтність військовому товаришеві Злотківському Мартиніанові і його дружині Настасії Львівні (дівоче Гербаневська).

В 1813р. титулярний радник Злотківський записаний померлим і на початку 1830-х років маєтність перейшла губернському секретареві Степанові Яковичу Яблунівському. а після нього — його синові Якову Степановичу

 В період селянської реформи (1862р.) поміщик Яків Яблунівський виділив селянам на 28 "ревізьких душ" 59,75 десятин землі.

В той час тут було 10 селянських господарств, із них: піших -7, тяглих - 3. В 1915р. вітряків (млинів) в хуторі було 5.

 Ріст населення х.Вакулівщини:

в 1787р.-15душ обох статей.
1800р. - 19 душ,
1859р. - 63 душі.
1900р. -136 душ,
1910р.- 154 душі.
1926р.-218 душ.
1939р.-200 душ.