Спортивна школа у Гребінці святкує 50-річчя!

Останні 8 років колискою спорту у Гребінці керує тренер з легкої атлетики, майстер спорту з поліатлону Володимир Петрович Чернявський

За півстоліття Гребінківська дитяча спортивна школа виховала не одне покоління спортсменів, серед яких майстри спорту міжнародного класу, чемпіони світу та учасники Олімпійських Ігор.

На жаль, сьогодні школа існує лише завдяки підтримці спонсорів і батьків вихованців. Про славне минуле та сучасність навчального закладу ми спілкувалися з її директором Володимиром Чернявським

Останні 8 років колискою спорту у Гребінці керує тренер з легкої атлетики, майстер спорту з поліатлону Володимир Петрович Чернявський. Він єдиний, хто залишився зі «старої когорти» тренерського складу.

– Володимире Петровичу, скільки зараз у школі навчається дітей?

– На відділенні футболу маємо 100 учнів, з якими працюють три тренери (Володимир Жила, Сергій Симоненко та Олександр Забіла). Відділення гандболу нараховує 50 учнів. Близько 100 дітей навчається легкій атлетиці. Загалом це близько 250 чоловік. Хоча цього року з різних причин близько 50-ти дітей пішли зі спортивної школи. Серед них були кандидати в майстри спорту, «розрядники». 25 випускників після 11-го класу та більше 20 – після 9-го перейшли до інших навчальних закладів. Шестеро футболістів віком до 14 років перевелись на навчання до Полтави в інтернати футбольного клубу «Ворскла» – ці втрати треба поповнювати.

Наша школа культивує три відділення, і, як і в кожній школі, у нас є певні вікові нормативи. У секцію футболу ми набираємо дітей віком від 6 років, на відділення гандболу та легкої атлетики – з 9 років.

– У вашій школі навчаються лише гребінчани?

– Більшість – так, це діти з Гребінки, але також є з навколишніх сіл, які приїздять до нас на футбол. Є і з Оржицького району. Село Лазірки від нас недалеко і батьки привозять до нас на тренування кількох дітей. Один хлопчик з Кононівки приїжджав на тренування – це Черкаська область. Зараз його помітив один із наших випускників, який тренує футболістів у Хмельницькому, він забрав хлопця до себе. Але основний набір у нас іде з 4-ї школи та гімназії. Діти з 1-ї та 2-ї шкіл міста живуть досить далеко від нашого закладу, тому їм складніше відвідувати тренування. Зараз постійно зменшується кількість класів. Наприклад, раніше в школах було по чотири класи, а зараз лише по два, і тому набрати дітей по школам до нашої стає все складніше. Загалом з двох шкіл нам треба набрати 250 дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гребінківська ДЮСШ відсвяткує свій золотий ювілей

– Як визначаєте, чи дозволяє здоров’я дитини займатись спортом?

– Діти обов’язково мають проходити медичний огляд для того, щоб навчатись тут. Після проходження медичних тестів близько 70% дітей, які мають усі шанси чогось досягнути в спорті, просто «зарізають» на медоглядах та переводять у підготовчу групу. У більшості, як стверджують лікарі, тому виною хворе серце. Мені важко судити про дану ситуацію. Можливо, якби і раніше так прискіпливо перевіряли дітей, то виявлялось би те саме, але я вважаю, що у більшості випадків — це лише вікові зміни. Якщо дитина спокійно тренується, то все неодмінно нормалізується. А дитина, яку перевели до підготовчої групи, у подальшому втрачає можливість займатися в спортивній школі.

– Якими досягненнями пишається ваша школа?

– Звісно, це наша дівчача футбольна команда «Надія». Під керівництвом тренера Володимира Жили вони стали чемпіонами України по футзалу в своїй віковій групі.

– Маєте відомих вихованців?

– На свято ми запросили Тетяну Ткалич – майстра спорту міжнародного класу з легкої атлетики, учасницю Олімпіади в Афінах та Чемпіонату Світу. У нас навчався Олексій Тищенко, також майстер спорту міжнародного класу, чемпіон світу серед студентів, володар Кубка Європи, 7-разовий призер чемпіонатів СРСР. Минулого року одна з наших випускниць Анастасія Кріпаченко брала участь у Чемпіонаті Світу з жіночого футзалу в складі збірної України. Ми також запросили її, але саме зараз вона на зборах. Серед випускників нашої школи багато майстрів спорту та кандидатів у майстри спорту – список доволі великий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гребінківська дитяча спортивна школа - ДЮСШ

– Які проблеми найчастіше виникають у закладу?

– Можливо, це дивно звучить, але наша біда у тому, що в нас є великий спортивний комплекс, де ми без проблем тренуємося. Є легкоатлетичний манеж, спортзал та стадіон. Але на утримання цього спорткомплексу йде левова частина коштів з районного бюджету. За час мого керування школою, окрім заробітної плати, ми не отримали від держави жодної копійки. Поїздки на змагання, придбання інвентарю та м’ячів – усе це коштом батьків. До якихось крупних спонсорів ми не звертаємось, знаю, що й без нас у них таких «прохачів» вистачає. Щойно повернувся з наради директорів – кожен із них постійно щось просить у тих бідних фермерів, а мені вже просто незручно.

– Чи прагне молодь до спорту? Яка нині тенденція?

– Ми зобов’язані набирати групи дітей для навчання у тій кількості, яка відповідає нашим можливостям. У нас 8 тренерських ставок – більше район нам не дає, хоча хотілось би запросити ще одного тренера. Та попри всі складнощі, я б не сказав, що діти стали менше цікавитись спортом – бажаючих навчатися вистачає. Хоча, інколи доводиться бути психологом і вмовляти малечу ходити на тренування, якщо дитина талановита, а прагнення до якихось спортивних досягнень немає. Такій дитині просто треба пояснити, що її майбутнє – у її власних руках.

www.gazeta-ptk.org.ua

Схожі матеріали: