Усе більше полтавців хочуть знати, ким були їхні предки

Мешканцям Гребінківщини пощастило більше, тому що вони іноді можуть простежити свій родовід навіть до 12-го коліна

Усе більше полтавців хочуть знати, ким були їхні предки

Дослідити свій родовід, тобто провести генеалогічне дослідження щодо історії своєї родини, на Полтавщині – заняття не з простих, адже значна частина документації була втрачена протягом громадянської та Великої Вітчизняної воєн, чимало архівних документів у 1920-ті роки за наказами влади були здані в макулатуру у зв’язку з паперовою кризою.

Однак мешканцям населених пунктів сучасного Пирятинського, Гребінківського та деяких інших районів пощастило більше, тому що вони іноді можуть простежити свій родовід навіть до 12-го коліна. Звісно, за умови, якщо точно знають, де мешкали їхні предки, а також готові присвятити дослідженню чимало часу.

– Якщо архівні документи збереглися добре, то вивчення свого родоводу може зайняти все життя, – говорить головний спеціаліст відділу інформації і використання документів Державного архіву Полтавської області Володимир Коротенко. – Знаходиш відомості про предка, а далі з’являються родичі по інших лініях, потім з’ясовується, що вони звідкись переїхали, і доводиться шукати документи вже в інших областях.

Я особисто знайомий з дослідниками, які вивчають свій рід протягом останніх 30–40 років. От нещодавно мені на знак вдячності надіслали з Москви книгу «Вака – козаки Війська Запорізького та їх нащадки XVII–XXI ст.» – генеалогічне дослідження роду. Автори дослідження – батько й син Борис та Олександр Вакки. Прямих нащадків їхнього найдавнішого предка, яких вони встановили точно, – 299 чоловік.

Вивчати родинні зв’язки з кожним роком стає все популярніше, говорить архівіст. За останні роки активізувалися іноземці, хоча серед українців, зокрема й полтавців, також більшає бажаючих.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гребінківські міліціонери розкрили крадіжку з чужого будинку

– Раніше люди не так активно цим цікавилися, – розповідає Володимир Васильович. – По-перше, це заняття колись було навіть небезпечним. Боялися якихось переслідувань, адже можна ж було серед родичів знайти когось, не надто любого владі та партії. А по-друге, просто так, у приватному порядку, працювати в архіві не дозволялося – лише за завданням певної установи чи організації. Нині до нас багато звертається людей як з України, так і з Росії, Німеччини, Франції. За рік маємо десятки дослідників, які бажають вивчити свій родовід, але мало кому з них можемо допомогти.

По деяких селах можна дослідити родовід до середини ХVІІІ століття

Загалом в Державному архіві Полтавської області документів дореволюційного періоду збереглося небагато. Основна маса метричних книг та сповідних відомостей, матеріалів переписів населення, за якими можна вивчати історію родини, втрачена під час війни.

Головний спеціаліст відділу інформації і використання документів
Державного архіву Полтавської області Володимир Коротенко
тримає в руках перші десять томів генеалогічних документів по Гребінці. Усього їх таких – 40

Якщо говорити про подібні документи, порівняно добре зберігся архівний фонд колишнього Пирятинського духовного правління. У ньому можна знайти сповідні відомості (тобто посімейні списки) церков населених пунктів, що зараз входять до Пирятинського й Гребінківського, частини Оржицького та Лохвицького районів. По деяких селах можна дослідити родовід до середини ХVІІІ ст.

В інших фондах частково збереглися метричні книги церков деяких інших повітів колишньої губернії, зокрема Гадяцького, Зіньківського, Лохвицького та частини Лубенського повітів, хоча там є відомості тільки за другу половину ХІХ та початок ХХ століть. Що стосується багатьох населених пунктів області, наприклад, тих, що зараз входять до Полтавського, Новосанжарського, Машівського та деяких інших районів, подібних дореволюційних документів генеалогічного характеру немає зовсім.

Підтвердити дворянське походження в Полтаві майже неможливо

Революція 1917 року, репресії та й узагалі політика більшовицької влади були спрямовані й на те, щоб народ утратив пам’ять про своїх предків, особливо якщо ті були дворянського роду або належали до інших «сумнівних» верств населення. Підтвердити дворянське походження за документами Державного архіву Полтавської області в більшості випадків неможливо, розводить руками Володимир Коротенко.

– 2013 року в Москві вийшла друком книга «Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии за 1802–1907 годы». Вона підготовлена на підставі видання 1898-го, що зберігається в нашому архіві, та трьох додатків до нього. У зв’язку з тим, що фонд Полтавського дворянського депутатського зібрання не зберігся, видання має особливу цінність для полтавців. Але інформації в списку недостатньо для побудови детального родоводу. Тому тим, хто цікавиться історією дворянських династій Полтавщини, слід звертатися до Російського державного історичного архіву в Санкт-Петербурзі, де зберігаються справи про дворянство.

Володимир Коротенко працює в архіві 27 років, за цей час опублікував чимало цікавих генеалогічних досліджень. Каже, що серед них є й справжні відкриття.

– Років десять тому я допомагав дослідникам, які проживають у Росії, в дослідженні історії їхнього родоводу. І випадково натрапив на цікаві дані, після ретельного вивчення яких виявилося, що члени цієї родини – прямі нащадки гетьмана Данила Апостола (по жіночій лінії). Самих людей це відкриття шокувало. Також досить тривалий час займався вивченням генеалогічного дерева відомого поета Бориса Чичибабіна, хоча на документацію, яка стосувалася його предків, теж натрапив випадково.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Гребінці на вокзалі транспортні міліціонери затримали полтавчанина з набоями

За документами нашого архіву вдалося прослідкувати до середини ХVІІІ століття родовід відомих військових діячів періоду УНР Михайла Білинського та Аверкія Гончаренка. Трапляються й курйози: люди звертаються до нашої установи, аби підтвердити достовірну приналежність їхньої родини до, наприклад, гетьманського або графського роду, а під час дослідження виявляється, що той предок був звичайним козаком. Іноді можна знайти такі цікаві речі, як запис про одруження Бугая та Телички. Найпростіше ж вивчати історію священицьких родів, адже всі церковні записи вели самі ж святі отці.

У сповідних відомостях священики та інші особи духовного звання значаться першими. Допомагає в цьому й часопис «Полтавські єпархіальні відомості», що виходив друком з 1863 по 1917 роки. У неофіційній частині видання можна знайти дуже різноманітну й цікаву краєзнавчу інформацію, а в офіційній – усе, що стосується призначення, переміщення, нагородження священиків. За радянської влади про таких родичів доводилося мовчати.

Свій родовід Володимир Коротенко вивчив до середини ХІХ століття. Розповідає, що походить по батьківській лінії з роду кріпаків Лебединського повіту Харківської губернії (нині у складі Сумської області).

Генеалогічні дані використовують у цивільному праві, щоб визначити спадкоємців, установити факти батьківства, родинні зв’язки. Крім того, це використовують з певною метою в медицині, біології тощо. Однак сьогодні активність людей щодо виявлення біографічних відомостей про своїх предків обґрунтована частіше просто людською цікавістю, аніж меркантильними чи іншими міркуваннями, вважає дослідник.

Події та коментарі

Схожі матеріали: