 |
мислі кроля про жителів нашого містечка |
Про всіх в нашій рідній Гребінці патякають то й я позволю собі трохи попатякати. Наприлад про те що курс огородної капусти зараз вдешевив приготування борщу, он як моя господиня його щонеділі варе а хазяїн наминає аж у мене за вухами тріскає!
Або про те як хлопчик колокольчик ні про шо людей на вулиці відловлює бо по добрій волі не схотіли до нього приєднацця та на себе чужу славу тяне, сьогодні приписав собі спортивні соревновання що їх кожен год ДЮСШ проводе, а завтра розкаже що празник першого дзвоника теж він придумав...
І поки одні вдають будто Гребінка їм належе а хто не з ними той фуфло, другі тихо роблять гарні справи і не кричать за них на кожен угол.
От живе в нашому місті одна бабуся. Нє, бабусь у нас много але ця особлива. Не з тих хто сидить на лавочкі і додає в наркомани чи простітутки. Бабуся Надя не така. Ніколи не бачив її злою і не чув щоб вона грубила або кричала на когось. Постійно їзде на свойому красному велосипедику з торбами. Що лишнє на городі виросте то не продає біля 47го а віддає іншим стареньким які самі остались. Та ще й приготовить поможе бо хтось уже сам не в змозі біля плити стоять. Як мусор виносять то бабуся Надя не тільки за собою а й чужі пакети з парадняка забере. Мені каже не важко, хай Бог простить того хто свинячить але в парадному має чисто буть. Усігда охайна і Бога часто згадує. Каже що завіщав Бог трудитись тому й трудицця бо Бог дав руки ноги очі і все інше для труда. І всі про неї говорять що вона все життя трудилась і зараз не перестає. Навіть як мусор виносе не хче щоб їй хто помагав торби викидувать, каже що ще не прийшло її время і вона сама може.
Аж обідно стало як ішла бабуся Надя зі своїм велосипедом а на її дорозі дві коляски дитячі стоять. Не побачила вона їх як за поворот велосипед заводила а ті коляски загородили дорогу пройти ніяк. І з вікна першого етажу чуть дитячі крики. Понятно шо мабуть хазяї залишили коляску на дворі а самі пішли малечі подгузник мінять. Бабуся стук у вікно і тихенько так просить хлопчину молодого що звідти виглянув, будь ласка синку прибери колясочку на пару метрів бо не пройду з велосипедом. А той хлопчина в крик. Не хочу каже, дивицця треба було куди йдете.
Хотів я сам ту коляску пхнуть а заодно й натовкати тому хлопчині пику та я ж тіко кроль нічого вдіять не можу. На щастя проходив мимо мущщина поміг бабусі та відкотив ту злочасну коляску. А вона давай спасибі казать, дай Бог здоровячка! І вслух розмишляє яка у нас нині молодьож росте і куди ми з таким вихованням катимось.
Моє Вам щире кроляче дякую бабуся Надя, що Ви така в нашому містечку є і не Ваша провина що молодьож наша не бере з Вас хороший приклад! Дякую Вам що в Гребінці ще можна зустріти Людину!
Того ж вечора як господиня мусор виносила то бачив що бабусі помогла якась дівчинка. З улибкою підійшла, сказала що поможе і взяла пару пакетів до одного свого. Мені каже не трудно. Каже бабуся що сама справицця але дівчина без лишніх слів викинула той мусор. Дякую, каже бабуся і посміхаєцця, хай тебе доця Бог благословить. Та у відповідь здоровячка кріпкого побажала і змилась перш ніж я встиг роздивицця її стройну фігуру.
Не знаю хто ти дівчино але й тобі дякую. Своїм поступком ти не змінила світ але зробила його трохи луччим для одної бабусі.
Я й сам думав гадав про молодь нашу. Може не така вона й безнадійна якщо серед гімна всякого отакі тихі гарні діла встрічаюцця? Чому одні ведуть себе як бидло сільське а інші не втрачають людяності і поваги до старших? Я б ще порозмишляв зараз на цю тему але то вже зовсім інша філософія.
Усігда ваш, Кролик Сєня
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
