|
||||||
В Україні сурогатне материнство дозволено законом
В Україні сурогатне материнство дозволено законом Випадки, коли одна жінка за гроші виношує дитину іншої, дедалі частішають.Своє тіло як інкубатор продають сотні українок, і здебільшого через оголошення в інтернеті. Вимоги до претенденток на роль сурогатної матері в Україні невибагливі - нею може стати жінка від 18 до... 51 року. За таку послугу мами «напрокат» беруть від 7 до 30 тис. доларів. Сутність сурогатного материнства полягає в тому, що запліднену яйцеклітину пересаджують до організму генетично сторонньої жінки, яка виношує і народжує дитину не для себе, а для бездітного подружжя. Україна - серед небагатьох країн, де сурогатне материнство дозволено законом. Такою послугою може скористатися лише те подружжя, яке через проблеми зі здоров’ям не може самотужки дати життя своїй дитині. Одинокі ж чоловік чи жінка та гомосексуальні пари не мають права брати участі в програмі сурогатного материнства. Закон України на боці дитини та подружжя, що є біологічними батьками дитини. Дитині, яка зачата в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, гарантовано право на родину, наявність матері та батька, що є її біологічними батьками. Головна проблема, яка може підстерігати біологічних батьків, та, що сурогатна мати після народження дитини може передумати і не віддати біологічним батькам дитину. Вона може піти на це через материнські почуття, що виникають до виношеної дитини, або шантажувати пару, вимагаючи більших грошей. Однак в Україні не допускається оспорювання материнства біологічної матері сурогатною. У процесі виконання договору від запліднення до народження дитини, яку «замовила» пара, можуть виникати різні проблемні ситуації. Непоодинокі й випадки, коли саме подружжя може передумати і відмовитися від дитини, яку вже виношує для нього сурогатна мати. У нас немає спеціального закону щодо захисту репродуктивних прав людини, а загальні законодавчі нормативні акти не можуть вирішити всіх проблем щодо сурогатного материнства. Тому нам украй необхідний такий закон, у якому ці питання вирішувалися б у відповідності з існуючими міжнародними стандартами. Аби уникнути непорозумінь між сурогатною матір’ю та біологічними батьками, особливу увагу учасникам програми слід звернути на договір про виношування дитини. Такий договір є головним документом, що визначає відносини біологічних батьків із сурогатною матір’ю, та має містити положення, які визначають правовий статус сторін (права, обов’язки, відповідальність); форми та розмір компенсації сурогатній матері за використання у процедурі цієї репродуктивної технології; особливості утримання сурогатної матері в до- і післяпологовому періоді; взаємини сторін після народження дитини та її передачі біологічним батькам, порядок та умови вирішення спірних (конфліктних) питань між сторонами договору тощо. Договір обов’язково повинен містити положення про те, що в разі рішення сурогатної матері залишити дитину собі, вона не тільки втрачає право на виплату вищезгаданої компенсації, а й зобов’язується компенсувати біологічним батькам усі їхні витрати за цим договором. На практиці, у разі відмови сурогатної матері передати дитину, яка народилася, своє право на неї біологічні батьки доводять у суді. | ||
|
Схожі матеріали:
| ||
| Всього коментарів: 0 | |
|
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
|
|
|
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |