Хутір Недосталь (Гудимівка),
Гребінківського району
Полтавської області
| • Сільські населені пункти |
Хутір Недосталь (який називався і Гудимівкою) заснований на початку XIX ст. Василем Тимофійовичем Гудимою на купленій ним землі. І, мабуть, чи не одним із перших поселенців хутора був сам його господар.
А тепер - про назву хутора. В. І. Даль так пояснював слово недосталь: «недостаток, недостача в значений того, чего нет, чего недостает».
Цей же автор в своєму вищезгаданому листі до своєї дружини писав: «Старик (Василь Тимофійович Гудима) - чудак, но не без достоинств: он был 40 лет землемером и вышел так же беден, как вступил.
Все отдают ему справедливость в примерной честности. Но он не может слова сказать без затейливой брани, режет всякому спроста правду в глаза и рассказывает зто очень смешно.
О семействе он не заботится, дочери выросли, как растет полынь в поле, и кажется, знают твердо только одно... что они дворянки, хоть ину пору и нечего єсть.
Старику под 80, но он все еще трудится и работает, межует и проч., и зарабатывает копейку».
У сім'ї Гудимів було чотири сини і три дочки. Всіх синів батьки навчали в різних навчальних закладах, а старший із них Єгор Васильович навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. (Про нього - розповідь окремо).
Маєтність була невелика, а втрати великі, тому і сім'я жила не в великих достатках. Можливо, що через бідність сім'ї, дві дочки Василя Тимофійовича залишилися неодруженими.
Недосталь (Гудимівка) довгий час відносилась до парафії Різдва-Богородицької церкви м. Пирятина, а після побудови Покровської церкви в с. Майорщині (1900 р.) була приписана до цієї церкви.
У 1879 р. тут була побудована дерев'яна на фундаменті капличка. Вона була побудована сином засновника хутора титулярним радником Олександром Васильовичем Гудимою і його сином полковником Сергієм Олександровичем.
Мабуть, її побудували на місці поховання Василя Тимофійовича, його дружини Ганни Яківни та їх сина Єгора Васильовича.
Про володарів х. Недосталь (Гудимівка) після Гудим пише М. В. Стороженко в праці «З мого життя»:
«Дмитро Петрович Юскевич, скінчивши курс математичного факультету Київського університету кандидатом математики схотів, щоб було вибрано його мировим суддею у рідному повіті (його батьки жили в с. Григорівці, де мали невелику в 200 десятин маєтність), де він і осів на увесь свій живіт (життя), прослуживши суддею і ін. майже п'ятдесят год, аж до смерті.
Він купив собі будинок у Пирятині з великим городом, та опісля хутір у двох верстах від Пирятина із сотнею десятин та гарною оселею на р. Сліпорід у нащадків Олександра та Павла Васильовичів Гудим».
ВИДАТНІ ЛЮДИ СЕЛА
Гудима Єгор Васильович народився 1812 р. в дворянській сім'ї на Пирятинщині. Після закінчення Пирятинського повітового училища він вступив до Ніжинської гімназії вищих наук, закінчив навчання в 1832 р.
Біля двох років працював домашнім учителем, а в 1834 р., виїхав в Петербург, де, мабуть, не без допомоги письменника Є. П. Гребінки улаштувався в Комісію Духовних училищ (де працював і Євген Павлович).
|
|
