Хутір Ставровщина, Гребінківського району
Полтавської області
| • Сільські населені пункти |
Про заснування хутора записано в матеріалах Генерального Опису Малоросії 1767р.
(Цей опис господарств проводився під керівництвом першого генерал-губернатора Малоросії Рум'яйцева П. О. за завданням Катерини II з метою введення об'єктивного оподаткування господарств): «Значкового товариша полку Лубенского Андрея Ставровского на речке Слепороде хутор расстоянием от города полкового (Лубен) в 40 верстах, а от местечка Пирятина - в 7 верстах.
Вышеописанный хутор Ставровский поселен в прошлом 1737 г. на собственной земле, доставшейся ему от умершего тестя его козака городового Пирятинского Павла Примы, а оному тестю - по жене его Анастасии Хоменковой».
У 1754 р. тут мешкало 4 сім'ї посполитих, а в 1781 р. - 11 сімей посполитих і одна дворянська сім'я (Ставровських); в 1796 р. тут налічувалось 26 дворів, в яких мешкало 175 чол. обох статей.
Маєтність після значкового товариша Андрія Ставровського перейшла до його сина полкового хоружого Андрія Андрійовича, котрий в 1794 р. заповідав розділити іі так: одну половину - синові Костянтину Андрійовичу, а другу половину розділити між дочками.
Перша частка - старшій дочці його (а вірніше її дітям, оскільки вона померла раніше свого батька) Уляні Андріївні, бабці по матері письменника Є.П. Гребінки, її чоловік Чайківський Іван Іванович помер раніше неї.
В 1792 р. Уляна Андріївна «одержима болезнями и находя себя ближе к смерти, нежели к животу» заповідала все нерухоме майно (яке вона мала із своїм чоловіком в Пирятинському і Золотоніському повітах і яке виділить їй батько Андрій Ставровський) розділить порівну між її синами Костянтином, Михайлом і Онуфрієм Чайківськими, а дочкам (в тім числі і матері письменника Є. П. Гребінки - Надії Іванівні) сини її повинні сплатити (або виділити із рухомого майна) по 700 крб. кожній.
Онуфрій Іванович, мабуть, рано помер і всю нерухомість ділили між собою Костянтин і Михайло Івановичі.
Дідівщина, частка х. Ставровщини, дісталась Костянтину Івановичу Чайківському, а від нього - єдиній його доньці Варварі, яка була заміжжю за штабс-лікарем (старшим лікарем) Андрущенком Трохимом.
Ця частка називалась хутором Чайківського, згодом - хутором Андрущенка, а потім увійшла до складу хутора Сліпорідського.
Друга частка хутора Ставровщини дісталась молодшій дочці Андрія Ставровського Февронії, яка вийшла заміж за сусіда із Гербаневщини (Майорщини) - Михайла Трохимовича Гербаневського. Ця частка потім увійшла до складу Майорщини.
Третя частка дісталась синові наймолодшої дочки Марії, яка була заміжжю за Грищенком і померла до 1794 р. Про долю цієї частки нам нічого невідомо.
Половина х. Ставровського. одержана в спадщину Костянтином Андрійовичем, утримувалась Ставровськими десь до 1840 р. Потім з'явились інші власники: жінка майора Томари Олена Сергіївна, підполковник Олексій Михайлович Токарєв.
Але найбільшу частину цієї маєтності здобув генерал Калита Тарас Семенович.
Він і його сини довго нею володіли, тому і хутір став називатись Ставровщиною-Калитівкою і проіснував він, мабуть, до 1938 р..
«...Ставровщина (390 десятин), що купив я по 130 крб. за десятину у полковника Калити Миколи Тарасовича, який завідував господарством тульського рушничного заводу, то й здав в останній час в оренду Товариству цукрових заводів - Бобринського, Шрамківського та Глибоківського.
Токарівщина, що купив я у Лубенських козаків Бурих 110 десятин по 110 крб. за десятину».
За переписом населення:
в 1896 р. тут було 26 дворів, в яких мешкало 175 чол. обох статей,
в 1910 р. - 32 господарства з населенням 183 чол.,
в 1926 р. тут мешкало 251 чол.
|
|
|
