Коли земляки славного байкаря, поета і письменника Є.П.Гребінки провели останні приготування до відзначення 200-літнього ювілею від дня його народження, варто згадати, якою була могила і хто нею опікувався на межі ХІХ і ХХ століть.

В першу чергу слід згадати історика і педагога, вихованця Київського університету, учня В. Б. Антоновича Миколу Володимировича Стороженка, уродженця с. Велика Круча Пирятинського повіту.

Влітку 1900 року він відвідав могилу Є. П. Гребінки, яка знаходилася на окремому кладовищі в саду громадянина Мазараки на хуторі Убіжище. Невелике, родове кладовище Гребінок, обкопане ровом, одною стороною прилягало де проїжджої дороги.

Через рів перекинута кладка, яка вела до замкнених воріт. Коли сторож земського училища і наглядач кладовищем відчинив ворота, перед очима постала невелика квадратної форми ділянка землі, оточена з трьох сторін віковим садом і усіяна могилами, із яких лише на одній - могилі Ганни Павлівни Свічки, від народження Гребінки, виднівся металевий хрест з відповідним написом.

На інших могилах стояли вкопані звичайні дерев'яні хрести без написів.

"Коли сторож показав нам могилу Є.П. Гребінки, - пише М. Сгороженко - то він додав при цьому, що веткий дерев'яний хрест перенесений із сусідньої могили, де встановлений новий, - а що до того на могилі Є.П.Гребінки кілька років ніякого хреста не було, бо первісний хрест давно згнив. Крім того, сторож сказав,
що під порівняно високим могильним насипом покояться двоє - Є.П. Гребінка і його дружина".

Побачене дуже занепокоїло історика, і він як гласний Пирятинського земства порушив це питання на одному із засідань, і вже в листопадовому номері журналу " Киевская старина" за 1900 рік. повідомляв. що Пирятинські повітові земські збори на своєму засіданні від 30 вересня прийняли рішення виділити на благоустрій могили Є. П. гребінки 300 карбованців. 

Він також звертався до всіх шанувальників його творчості долучити свої добродійні внески, щоб спільними зусиллями спорудить пам'ятник талановитому трудівнику пера встановити огорожу навколо нього, окрім того, пропонував встановити портрет Є.П. Гребінки в земському училищі, що знаходилось поруч з могилою і порушити питання перед земством назвати училище імені Є.П. Гребінки.

Клопотання історика про гідне увічнення пам'яті Є.П. Гребінки і впорядкування його могили дали позитивні наслідки, бо тримав це питання на контролі і наполегливо добивався його вирішення. Про його старання і цілеспрямованість довідуїмося з інформації без підпису в "Киевской старине" за 1901 ' рік (т.75,№10), в якій повідомлялося, що вже виконано рішення Пирятинських земських зборів від 30 вересня 1900 'року і встановлено красивий ажурний чавунний хрест на високому п'єдесталі.

Весь пам'ятник має п'ять аршин (3.5 м) висоти. Могила огороджена металевою решіткою. На п'єдесталі викарбувані такі написи: "Евгений Павлович Гребенка, род. в х. Убежище 21 января 1812 г., ум.в г. С-Петербурге 3 декабря 1848 г." і "Незабвенному земляку Пирятинское Земство 30 сентября 1900 г." 

Старання гласного М.В. Стороженка на цьому не обмежилися. На черговому засіданні Пирятинського земства 10 вересня 1901 р. за його пропозицією прийнято постанову про перейменування убіжищинського початкового народного училища "Училищем в память Е.П. Гребенки" і встановлення у класній кімнаті училища його портрета, переданого родичами Євгена Павловича.

Цей портрет - копія відомого портрета роботи талановитого художника Аполлона Мокрицького. До речі, Аполлон Миколайович Мокрицький родом з Пирятина, навчався у Ніжинській гімназії вищих наук де зблизився з Є.П. Гребінкою, а будучи в Петербурзі, земляки не один раз зустрічалися. Під час однієї з таких зустрічей в 1840 р. А. Мокрицький намалював портрет Є.П. Гребінки.

Тож, як бачимо, пирятинська земля багата талановитими людьми. Вшановуючи пам'ять талановитого трударя пера Є.П. Гребінки, слід згадати і про старанного піклувальника щодо увічнення його пам'яті М. В. Стороженка, якому виповнюється 150 років від дня народження.