Future Perfect in the Past – майбутній доконаний (перфектний) час з точки зору минулого. Використовується для передачі майбутнього доконаного часу з точки зору минулих подій, а речення, в яких вживається цей час зазвичай є складнопідрядними, головне речення якого найчастіше вживається у Past Simple. Правила утворення Future Perfect in the Past в стверджувальних (розповідних), заперечних та питальних реченнях, а також, приклади використання часу дивіться нижче.

Модальне дієслово Should в англійській мові має загальне значення необов’язкової для виконання рекомендації. Тому на українську він часто перекладається як “слід щось зробити“.

Є два варіанти передачі чийого-небудь висловлювання в англійській мові:

1. Пряма мова (Direct Speech).
2. Непряма мова (Indirect Speech).

Модальне дієслово Would в англійській мові має значення ввічливого спонукання. Воно не змінюється за особами та числами:

Used to - один із модальних дієслів в англійській мові (або напів-модальних, кому як більше подобається), використовується лише у формі минулого часу. Формула його утворення наступна:

Якщо до неозначеної форми дієслова, без частки to (так званий bare infinitive - “голий інфінітив”) додати закінчення -ing в англійській мові, то утвориться дієприкметник або герундій. Але, зазвичай, якщо мова йде про часи групи Continuous та Perfect Continuous, то дієслово з закінченням -ing називають просто дієслово з інговим закінченням.

Іменник (Noun) – частина мови в англійській мові і, як в українській, позначає предмет та відповідає на питання who is this? (хто це?) та what is this? (що це?). Нижче розглянуто види іменників за словотворенням, за лексичним значенням та за граматичною формою.

Прислівник – це частина мови, що позначає ознаку дії. Іншими словами, прислівник позначає як, де, коли та в якій мірі щось відбулося. Наприклад:

The guests moved hurriedly into the living room. – Гості з поспіхом перемістилися до вітальні.

Підрядні сполучники в англійській мові вказують на нерівність пов’язаних між собою частин, коли одна частина речення за своїм значенням підпорядкована іншій.

Всього розрізняють 8 типів підрядних сполучників: з’ясувальні, тимчасові, причинні, цільові, умовні, допустові, образу дії та порівняння і наслідкові. Розглянемо кожен з них окремо.

Сурядні сполучники в англійській мові вказують на відносну смислову рівність одиниць, що пов’язуються ними. Всього існує 4 типи сурядних сполучників: з’єднувальні, розділові, протиставні та причинно-наслідкові. розглянемо кожний з цих типів окремо.