Миттєва швидкість при криволінійному русі напрямлена по дотичній до траєкторії в кожній її точці (рис. 15, а).

Якщо тілу надати прискорення , напрямленого під кутом до його швидкості, то вектор прискорення буде мати дві складові: дотичне, або тангенціальне, прискорення τ , напрямлене по дотичній до траєкторії (колінеарно вектору швидкості), і нормальне прискорення n , напрямлене перпендикулярно (нормально) до вектора швидкості (рис. 15, б).

Рівноприскореним прямолінійним рухом тіла називають такий рух, при якому його швидкість за будь-які однакові інтервали часу змінюється на однакові величини, або рух, який відбувається зі сталим прискоренням вздовж прямої:

Прямолінійним рівномірним рухом називають рух, при якому тіло (матеріальна точка) за будь-які рівні проміжки часу здійснює однакове переміщення, або рух зі сталою швидкістю вздовж прямої:

Відносність механічного руху полягає в тому, що вид траєкторії, шлях і переміщення залежать від вибору системи відліку.

Класичний закон додавання швидкостей:

швидкість тіла відносно системи, яку вважають нерухомою, дорівнює геометричній сумі швидкості тіла в рухомій системі відліку й швидкості власне рухомої системи відліку

Вектор — напрямлений відрізок. Векторні величини мають числове значення (модуль), напрям, точку прикладання.

Проекція вектора  на вісь Ох — довжина відрізка, який сполучає проекцію початку вектора на вісь Ох з проекцією кінця вектора на ту саму вісь. Вона дорівнює добутку модуля цього вектора на косинус кута між напрямом осі та вектора.

Кінематика — це розділ механіки, що вивчає механічний рух тіл, не розглядаючи причин, які цей рух зумовлюють. Механічний рух — це зміна з часом положення тіла в просторі відносно інших тіл.

У шкільному курсі кінематики розглядають рівномірний прямолінійний рух, рівноприскорений прямолінійний рух, рівномірний рух по колу. Основне завдання механіки — визначити координати тіла і його швидкість у будь-який момент часу.

Дієприкметник — це неособова форма дієслова, яка має властивості дієслова, прикметника та прислівника. В англійській мові є два дієприкметники: Present Participle (Participle I) і Past Participle (Participle II).

Утворення

Present Participle (Participle I) утворюється шляхом додавання закінчення -ing до неозначеної форми дієслова.
Існують такі форми Participle I:

В англійській мові існує така частина мови, якої немає в українській. Це — герундій (The Gerund). Він має властивості іменника та дієслова.

Загальна модель утворення: to be + Рast Рarticipleосновного дієслова.

Інфінітивом називають неозначену форму дієслова, яка відповідає на запитання що робити? що зробити? та називає дію.

В англійській мові існує кілька форм інфінітива.

Перехідні дієслова мають інфінітив активного й пасивного стану, неперехідні — тільки активного.