На війні загинув командир інженерно-саперного відділення Федорченко Ігор з Полтавщини

Ігор Васильович народився 13 травня 1990 року у Лубнах

молодший сержант Федорченко Ігор Васильович.

Нова втрата у Лубенській громаді. 24 березня 2025 року під час виконання бойового завдання, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника, отримав поранення несумісне з життям і загинув, командир інженерно-саперного відділення військової частини, молодший сержант Федорченко Ігор Васильович.

Ігор Васильович народився 13 травня 1990 року у Лубнах.

Середню освіту здобував у загальноосвітній школі №4, а професію столяра отримав у професійно-технічному училищі №12. Після строкової служби у лавах Збройних сил України працював на підприємствах з виготовлення меблів. Пізніше у ВАТ «ЛУБНИЖИТЛОБУД», звідки й пішов у 2022 році захищати Україну, рідний край, свою сім’ю від ворога.

Ігор Федорченко з честю пройшов шлях воїна. У складі штурмової бригади боронив рідну землю на Донецькому та Луганському напрямках. Під Бахмутом був тяжко поранений. Проте, після лікування повернувся у стрій. Здобув військову спеціальність сапера і продовжив воювати. Він жалів своїх рідних і ніколи не говорив, як болять осколки, що залишилися після поранення, як дають знати про себе контузії. Ігор знав, що ніхто інший не захистить нас від ворога.

Побратими поважали й цінували Ігоря Васильовича, бо знали, що він, як ніхто, підготує до виконання завдання й допоможе. Не раз рятував життя, виносячи товаришів з поля бою. Завжди дуже боляче переживав смерті побратимів.

Його відданість Україні і бойові здобутки були відмічені командуванням. Ігор Васильович Федорченко відзначений Хрестом «Військова честь» Головнокомандувача Збройних Сил України, відзнакою командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ та нагрудним знаком «Завжди перші», відзнакою командира окремого інженерного батальйону.

Україна втратила справжнього мужнього захисника, а родина люблячого чоловіка, сина, онука, турботливого батька. Наші щирі співчуття й низький уклін дружині, сину, мамі, бабусі героя, всім рідним і друзям.
Царство небесне, воїне. Пам’ять про вірного сина України назавжди залишиться в наших серцях.