|
20.03.2017 Конфлікт інтересів: поняття, шляхи врегулювання та відповідальність | |
 Конфлікт інтересів, тобто суперечність між приватними та службовими інтересами як в державному, так і приватному секторах, непокоять громадськість у багатьох країнах світу. Ситуації, які спричиняють конфлікти інтересів, вже давно є окремим об'єктом антикорупційної політики в секторі державного управління. В Україні з уведенням у дію у 2015 році нового Закону України "Про запобігання корупції” (далі -Закон) почала функціонувати система, що має чітко виражений превентивний характер і орієнтована на створення ефективних механізмів запобігання корупції на публічній службі. Це якісно відрізняє її від попередніх спроб законодавчого врегулювання конфлікту інтересів. Для формування чіткого розуміння змісту інституту запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, насамперед, необхідно розуміти сутність ключового терміну - конфлікт інтересів. Конфлікт інтересів - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків та функцій. Іншими словами, конфлікт інтересів - це ситуація, при якій службова особа, виконуючи свої обов'язки, має приватний інтерес (особисту заінтересованість), який хоча і не обов'язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести. При цьому приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду. Таким чином, незважаючи на те, що далеко не кожен конфлікт інтересів між службовими повноваженнями і приватним інтересом здатен призвести до неправомірних рішень чи діянь, кожен із конфліктів інтересів здатен створити дану ситуацію, якщо не буде вчасно та належним чином задекларований, оцінений та врегульований. Закон виділяє два види конфлікту інтересів: реальний та потенційний. Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийтяття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Як бачимо, при потенційному конфлікті суперечність існує так само, як і при реальному. Різниця ж полягає в тому , що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об'єктивність прийняття рішень чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин. Враховуючи, що головною метою превенції конфліктів інтересів є, насамперед, недопущення їх виникнення, антикорупційний Закон встановлює вимогу до службових осіб вживати відповідних заходів. Так, з моменту, коли особи, зокрема державні службовці, дізналися чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів, зобов'язані: 1) не пізніше наступного робочого дня повідомити про це безпосереднього керівника;Оскільки Закон вимагає будь-яку можливість приховування конфлікту інтересів, рекомендується користуватися правом самостійного врегулювання конфлікту інтересів лише у випадках впевненості, що обраний спосіб є достатнім і повністю гарантує його врегулювання. Слід також пам'ятати, що Закон покладає обов'язки не лише на кожну службову особу, а й на її керівника. Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади даної особи, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потеційного конфлікту інтересів, приймає рішення щодо врегулювання конфлікту, про що повідомляє відповідну особу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Працевлаштування має бути легальним Важливо звернути увагу на норми Закону, які передбачають, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів, вона зобов'язана звернутися за роз'ясненнями до територіального органу Національного агенства з питань запобігання корупції. Стаття 29 Закону визначає, що конфлікт інтересів може бути врегульований самостійно працівником або ж шляхом вжиття заходів зовнішнього врегулювання, тобто керівником особи. До таких заходів Закон відносить: усунення особи від виконання завдання; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчинення дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляд обсягу службових повноважень особи; переведення на іншу посаду чи звільнення особи. Кожен із цих заходів має свою специфіку та може обиратися в залежності від низки умов (виду, характеру конфлікту інтересів, наявності/ відсутності альтернативних заходів врегулювання та ін.). Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за які законодавством встановлено такі види відповідальності: дисциплінарну, цивільно-правову та адміністративну. Загальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, водночас спеціальний Закон містить спеціальні норми, які також враховуються при здійсненні провадження у відповідній справі про адмінправопорушення, пов'язане з корупцією. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконання вимог Закону в інший спосіб, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|