Архів новин    Новини Гребінки    Новини Полтавщини    Новини громади    Події    Суспільство    Освіта    Культура    Здоров'я    Спорт    Технології    Новини Полтавщини TV   



 
Правова допомога Поради спеціаліста Порадник "Поліція під контролем"


Вас звинувачують у кримінальному правопорушенні


Що таке «кримінальний процес» і як це може стосуватись Вас?

Кримінальний процес – це діяльність органів досудового розслідування, судді, прокурора, яка чітко врегульована законодавствам і направлена на розкриття злочинів, викриття і покарання винних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності.

 Саме тому кожен із нас, може бути учасником цього процесу – як у ролі свідка, потерпілого, так і у ролі обвинуваченого, тобто того, хто переступив певну межу, встановлену кримінально процесуальним законодавством.

Завданнями кримінального провадження є:

• захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;
• охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;
• забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедур.

Ваші права під час затримання згідно з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення

 Момент затримання – складна ситуація для кожної людини, в якій важко зберігати спокій та не вдаватись до певних емоцій. Проте, краще оперувати базовими правами та вимагати їх надання у відповідності до законодавства, ніж просто лаяти міліціонерів через те, що вони вас «потурбували». Тому, завжди пам’ятайте що Ви маєте право:

знати, у скоєнні якого кримінального правопорушення Вас підозрюють чи звинувачують  (ст. 42 ч. 3 п.1, ст. 208 ч. 4 КПК), крім того Вам мають бути повідомленні уповноваженою на затримання особою право мати захисника та право на допомогу лікаря, про Ви зобов’язані розписатися у протоколі затримання;

час затримання рахується з моменту фактичного затримання, тобто коли Ви фізично були змушені підкоритися працівникові міліції та втратили свободу пересування, або ж, якщо Вас затримала не уповноважена на затримання особа (ст. 207 КПК), з моменту передачі Вас до уповноваженої особи (наприклад – працівникові міліції);

• вимагати невідкладної зустрічі з адвокатом (в тому числі безкоштовним) ще до початку першого допиту чи інших процесуальних дій, а також після них мати право на необмежену кількість побачень та їхньої тривалості (ст. 42 ч.3 КПК);

не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання міліціонера ( ст. 42 ч.4 КПК);

відмовитися давати покази і підписувати документи стосовно себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст. 63 КУ, статті 18, 42 КПК);

особисто повідомити по телефону близьких родичів чи інших осіб про своє затримання і місце перебування (ст. 42 КПК);

отримати невідкладну медичну допомогу у разі погіршення стану здоров’я або при отриманні тілесних ушкоджень (ст. 212 ч.3 п.6 КПК);

вимагати звільнення, якщо з моменту затримання пройшло 60 годин і Ви не постали перед судом для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, а також якщо протягом 72 годин з моменту затримання не було винесено ухвали слідчого судді, суду про затримання;

вимагати перерв у допиті кожні 2 години, загальний термін проведення допиту не повинен перевищувати 8 годин на день (ст. 224 КПК).

Обов’язки міліціонера під час затримання згідно з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення

 Кримінальне процесуальне законодавство чітко визначає процедуру затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Пам’ятайте, що особа визначається винною тільки після винесення рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, процедура затримання та розслідування справи мають лише обмежити Ваші права і ніхто не має права називати Вас «злочинцем» і відноситись так, як це не передбачено законодавством. Нижче перелік основних дій, які міліціонер зобов’язаний зробити. У разі потреби, нагадайте йому про те, що він має:

проводити затримання лише у випадках, коли:

   а) особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

   б) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. (ст. 208 КПК);

• оголосити Вам причину затримання та повідомити, у скоєнні якого кримінального правопорушення Вас підозрюють чи звинувачують (ст. 42, 208 КПК);

• оголосити Вам права затриманого та вручити Вам екземпляр протоколу про затримання з повним переліком прав та обов’язків затриманого (ст. 208 ч.4, 5 КПК);

• надати Вам можливість особисто повідомити своїх родичів або іншу особу про своє затримання і місце перебування (ст. 42 КПК);

• повідомити про Ваше затримання Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у якому призначать і направлять до Вас адвоката (ЗУ «Про надання безоплатної правової допомоги»);

• забезпечити запис усіх дій, що проводяться із Вашим залученням, у тому числі час їх початку та закінчення , а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при їх проведенні (пункт 6.6.7. «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України №181-2009 року);

• звільнити Вас , якщо з моменту затримання минуло 24 годин і Вам не повідомлено про підозру слідчим чи прокурором (ст. 278 ч.2 КПК), якщо протягом 60 годин з моменту затримання Ви не постали перед судом для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу (ст. 211 ч.2 КПК), а також якщо минуло 72 години і суд не прийняв рішення про Ваше тримання під вартою (ст. 278 ч.3 КПК).

Декілька порад щодо Вашої поведінки при затриманні згідно із підозрою у вчиненні кримінального правопорушення

 Міліція має намір здобути підтвердження підстав для вашого затримання і оформити їх документально – ось причина вашого затримання.

 Затримання для людини – це, передусім, психологічний стрес. Одразу після затримання з особою працюють кілька співробітників міліції, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити та як довести свою невинуватість. Дуже важливо за таких обставин намагатися не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації Наприклад, робітниць комерційного сексу можуть шантажувати розголошенням їхнього статусу дітям в школі, родичам чи знайомим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До Вас прийшов міліціонер

 Міліціонери можуть запропонувати самостійно написати «явку з повинною», після чого нібито не буде сенсу в подальшому затриманні і особа матимете змогу спокійно піти додому. Міліціонери намагаються встановити довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для Вас головне – бути звільненим.

Вийшовши із райвідділу, Ви матимете змогу відмовитися від написаного (дійсно так, суд може не приймати її до розгляду). Але треба завжди виважено й навіть критично ставитися до подібних пропозицій і не піддаватись на такі умови звільнення – міліціонери зацікавлені в розкритті злочину, а не у вашому звільненні. Так працює система оцінки ефективності роботи міліції – від цього в першу чергу залежить їх заробітна плата, тобто вони мають матеріальний інтерес.

Не будьте наївним та не довіряйте запевненням міліції , що ви скоїли незначний злочин і Вам за це нічого не буде, – тільки штраф. Не буває незначних злочинів – всі вони роблять вас небезпечною для суспільства особою. Навіть якщо це й тільки штраф, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності у Вашій біографії не поставить вас у вигідному світлі і навіть може призвести до певних обмежень ваших прав. Якщо ви не скоювали злочин – не беріть на себе чужу провину.

 Не варто розмовляти із працівниками міліції на кримінально-виконавчому жаргоні, тому що це тільки підсилить підозру щодо вашої особи. Але і не треба показувати, що ви згодні на все аби якнайшвидше вийти з відділення міліції і налякані своїм становищем.

Узагальнити це можна наступними тезами:

• своїми діями я не провокую співробітників міліції на затримання;

• без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і компетентно я переконую міліціонера у своїй невинуватості;

• у будь-якому разі я не тікаю та не чиню міліціонерові фізичного опору;

• про моє затримання у будь-який спосіб я повідомляю моїм рідним та друзям, які одразу вирушають до райвідділу міліції і не залишають його, доки мене не випустять або доки не прийде мій адвокат;

• я маю кваліфікованого адвоката, який завжди готовий прийти на допомогу;

• я не підписую незаповнені документи або такі, де невірно викладені обставини і причини мого затримання:

• я не винний, а тому не піддаюсь залякуванню й умовлянню міліціонерів зізнатись у скоєнні злочину;

• я знаю максимально можливі терміни мого затримання і після їх закінчення домагаюся свого звільнення.

Норми, які регулюють дане питання в правовому полі:

Конституція України (КУ)

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

 Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

 У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

 Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

 Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК)

Стаття 12. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

 1. Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

 2. Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.

 3. Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. Кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.

 5. Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї.

 1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

 2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

 3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.

Стаття 42. Підозрюваний, обвинувачений.

 1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

3. Підозрюваний, обвинувачений має право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;

 3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

 7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 цього Кодексу;

8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

9) брати участь у проведенні процесуальних дій;

 10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;

 11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

 12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

13) заявляти відводи;

 14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;

15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;

16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;

 17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;

 18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

4. Обвинувачений також має право:

 1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

2) збирати і подавати суду докази;

3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;

4) виступати в судових дебатах;

 5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;

 6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

 6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.

7. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:

 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;

2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

 8. Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.

Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою.

 1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо  після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно  вчинила злочин.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

 2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

 3. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спілкування з працівником ДАІ

 4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

 5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

 6. Затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків і пов’язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

Стаття 211. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

 1. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу.

 2. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Стаття 212. Особа, відповідальна за перебування затриманих.

1. У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

2. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

3. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана:

1) негайно зареєструвати затриманого;

2) роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки;

 3) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 цього Кодексу;

 4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;

 5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

 6) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

Стаття 224. Допит.

 1. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

2. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

 3. Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

 4. У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

5. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

 6. Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

 7. За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

 8. Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

 9. Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.

 Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставлені запитання. Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

 У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

Стаття 278 ч. 2,3. Вручення письмового повідомлення про підозру.

2. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

 3. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

 пункт 6.6.7. Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 №181

 При розгляді обставин щодо особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та була доставлена до чергової частини ОВС, черговий зобов'язаний:

 у разі надходження до чергової частини ухвали слідчого судді, суду про затримання підсудного і доставку його в суд під вартою, про зміну запобіжного заходу підсудному на тримання під вартою або за наявності інформації про те, що стосовно доставленої особи розпочато кримінальне провадження і цю особу оголошено в розшук або вона переховується від слідства чи щодо неї запобіжним заходом обрано тримання під вартою, черговий зобов'язаний негайно повідомити про це керівника слідчого підрозділу;

 у випадку затримання особи не уповноваженою на те посадовою особою та тимчасового вилучення у затриманого майна черговий отримує його для зберігання до передачі слідчому чи прокурору. Факт отримання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Подальша передача майна слідчому чи прокурору фіксується у відповідному журналі;

роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;

 забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при їх проведенні;

 перевірити чи надала уповноважена посадова особа, що здійснила затримання, можливість затриманій особі повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб або здійснила таке повідомлення самостійно. У випадку не здійснення таких дій черговий виконує їх самостійно або доручає їх виконання іншому працівнику (члену добового наряду чергової частини) та повідомляє про це начальника ОВС із здійсненням запису у відповідному журналі;

 при одержанні протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, чи ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання від уповноваженої особи направити підозрюваного до ІТТ, передавши під розписку черговому ІТТ вилучені у затриманої особи речі та документи;

 під час перебування підозрюваного в черговій частині забезпечити його охорону з метою недопущення втечі, самогубства, завдання шкоди здоров'ю, нападу на осіб добового наряду та інших працівників міліції, контакту з іншими особами, особливо підозрюваними у вчиненні того самого кримінального правопорушення.



Схожі матеріали:

👁 2622
Категорія: Порадник "Поліція під контролем"
Теги: кримінальний процес, міліція



Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]



ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ


Названо кулінарні помилки, які шкодять з...

/_pu/70/66948202.jpg

Вибираємо ідеальний бюстгальтер з пороло...

/_pu/70/74153786.jpg

Что такое атрофия зрительного нерва?

/_pu/70/41935844.jpg

Коли треба сіяти розсаду на помідори

/_pu/70/55613811.jpg

Як боротися з апатією: від цього стану н...

/_pu/70/38380339.jpg

Найкращий спосіб підвищення потенції у ч...

/_pu/70/52734467.jpg

Які шарфи та снуди практичніше обирати д...

/_pu/70/58192117.jpg

Прозора жіноча спідня білизна - гарні ко...

/_pu/70/70398749.jpg

Коли надмірне хвилювання заважає чоловік...

/_pu/70/14881768.jpg

Психологічні тригери алкогольної залежно...

/_pu/70/72241910.jpg

Чем частная педиатрия отличается от госу...

/_pu/70/75064883.jpg

Розмова під час сексу: довіра, повага та...

/_pu/70/98776348.jpg