 |
Як черепаха крихітку Сью та її Аміго врятувала |
Перед тим, як розпочати невеличку розповідь про черепаху, вкотре похвалю свій мотоцикл! Його великий плюс у тому, що він може їхати без акумулятора. Зовсім. Навіть якщо здохло реле зарядки. Кік-стартер і генератор - і не біда, що акум не заряджається! Завдяки цьому плюсу я змогла без пригод доїхати на фест у Гадяч і так само без пригод повернутись додому.
А ще завдяки маневреності Аміго вправно лавірує в потоці зустрічного або бокового вітру, який розхитує і розгойдує навіть Дніпро з коляскою, під зав'язку завантажений і з трьома членами екіпажу на борту (окрім Аміго, можна похвалити ще й вправність його пілота, але то до справи не відноситься :))
Так от, про черепаху.
Справа тут не в черепашиному темпі, хоча для своїх розмірів та кубатури Аміго досить шустрий. Справа в самій черепасі.
Їду, насолоджуюсь новенькою і ідеально рівною дорогою. На спідометрі десь під 70. За спиною здоровезний рюкзак, який ще й виконує функцію спинки, тож сиджу як заправський чопперист і кайфую. Раптом зустрічний бус блимає мені протитуманками. Не знаю, що водій цього буса хотів мені сказати, але про всяк випадок скидаю газ і втричі уважніше дивлюсь на дорогу.
Бачу - сантиметрах в десяти від колеса черепаха повзе. Сама звичайнісінька болотяна черепаха, які в наших широтах у великій кількості водяться. Я пригальмовую та обережно об'їжджаю тваринку. Зупинитись та прибрати її з дороги не можу, бо рюкзак надто важкий, і знімати-одягати його без сторонньої допомоги для мене проблематично. Та транспорту небагато, тож сподіваюсь, що черепаха спокійно дісталась місця свого призначення.
Я ще не встигла толком набрати швидкість, як переді мною просто на дорогу гілка падає. Потім ще одна. Підкотивши ближче, я роздивилась, що то працювала якась спецслужба - трактор, робітники в спецодязі... і подумалось мені: а якби я їхала швидше? Ці гілки впали б просто на мене або мені під колеса, і тоді нам з Аміго було б непереливки. А так - ми рухались черепашиним темпом, я встигла вчасно загальмувати, подумки вкрити матом ту грьобану спецслужбу та спокійно рушити далі. А все завдяки черепасі, яка змусила мене скинути газ кілька десятків метрів тому! І, звичайно, завдяки водієві буса, який попередив мене про черепаху. Рівних доріг, ні цвяху і ні жезлу цьому доброму чоловікові!
Сфотографувати черепаху не змогла зі зрозумілих причин. Але тепер у мене на шиї серед інших амулетів є ще один - у вигляді черепашки
Схожі матеріали:
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
