|
19.03.2017 Авторці роману про полтавську дівчину-легенду сьогодні - 87 | |
 Її називають символом мужності й наснаги, довгих 16 років перебувала під забороною друку, відмова від звання Героя України - українська письменниця епохи шістдесятництва Ліна Василівна Костенко сьогодні відзначає своє 86-річчя.У її творчому списку поетичні збірки - «Сад нетанучих скульптур», «Неповторність», «Над берегами вічної ріки», поеми, перший прозовий роман «Записки українського самашедшого» - лідер продажу серед українських книжок у 2011 році. Починаючи з 1961 року, її піддавали критиці за «аполітичність». Знімали з друку книжку віршів «Зоряний інтеграл», а книжку «Княжа вежа» зняли з верстки. У 1965 році Ліна Василівна підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1968 році написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Ліни Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду». І лише у 1977 році вийшла у світ збірка віршів «Над берегами вічної ріки». Третій президент України Віктор Ющенко хотів дати їй звання Героя України, але вона відмовилась, сказавши: «Політичної біжутерії не ношу». Роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» розповідає про напівлегендарну українську народну співачку та поетесу, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та інші. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Медики Полтавщини обговорили план роботи на нинішній рік щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу До речі, Маусі Чурай у Полтаві споруджено пам’ятник, який знаходиться у самому центрі міста – перед Полтавським академічним музично-драматичним театром ім. Гоголя з боку вулиці Леніна. Уривки з роману «Маруся Чурай»: «Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту. Горіли солом'яні стріхи над Ворсклою. Плавились бані дерев'яних церков. Вітер був сильний. Полум'я гуготіло. І довго ще літав над руїнами магістрату легенький попіл спалених паперів — всіх отих книг міських Полтавських, де були записи поточних судових справ. Може, там була і справа Марусі Чурай?» «Багряне сонце. Дужка золотава стоїть над чорним каптуром гори. На п'ять воріт зачинена Полтава ховає очі в тихі явори» «Степи і ніч. І хвища над степами. Полтавський шлях сніги перемели, Вороже військо ломиться у брами. Глухі ворота. І мовчать вали. Стоїть обоз по груди у заметах. Вже встигли сани льодом обрости. Терпи, Полтаво. Помолись за мертвих,- передні коні в'їхали в хрести!» «А десь окремо, як болюча згадка, стоїть за зиму нахолола хатка. Над Ворсклою, під тими яворами, де вже ніхто не світить вечорами. І тільки вогник блимає вгорі. Там, певно, бог живе в монастирі» Схожі матеріали: | |
|
| Всього коментарів: 0 | |
|
СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ
|
|
|