Характерна особливість англійської мови полягає в так званому узгодженні часів: час дієслова підрядного речення залежить від часу головного речення.

Правило узгодження часів представляє особливу складність, коли присудок головного речення виражений дієсловом в одній з форм минулого часу.

В такому випадку в підрядних речення не можуть вживатися форми теперішнього і майбутнього часу дієслів, хоча мова йде про дії, які вчиняються в сьогоденні або будуть вчинятися в майбутньому.

Інколи існує необхідність поставити своєму співрозмовнику заперечне запитання. Зробити це в англійській мові дуже легко.

Форма утворення запитання майже не зміниться: для утворення заперечного запитання необхідно лише додати частку not до допоміжного дієслова. В перекладі на українську це перекладається, зазвичай, як “хіба” або “невже".

Інверсією в англійській мові називається порушення прямого порядку слів в англійському реченні, коли присудок може бути поставлено перед підметом.

Нестандартний порядок слів застосовується в деяких конструкціях або коли необхідно задля емоційності виділити певне слово.

Порядок слів в англійському реченні має чітко виражену структуру, оскільки зрозуміти, що на що має дію часто можна взнати лише за розташуванням членів речення.

Стверджувальні речення

У стверджувальних реченнях, зазвичай, порядок слів є прямим, тобто присудок знаходиться після підмета. Повна формула розповідного англійського речення є наступною:

Крім основних чотирьох форм умовні речення в англійській мові ще мають змішані форми. Такі форми називаються Mixed Conditionals – змішані умовні речення.

Давайте розглянемо змішані речення на прикладах:

1. Підрядне речення може знаходитися в Past Perfect (тобто, мова йде про минулий час), проте головне – у Future in the Past або у Future Continuous in the Past, якщо мова в ньому йде про теперішнє або майбутнє:

Означальні підрядні речення в англійській мові виконують функцію означення і відповідають на питання what? which? (який? котрий?) та інші. В реченні вони розташовуються безпосередньо після іменника в головному реченні і з’єднуються з ним за допомогою сполучників:

В складнопідрядному реченні складові частини нерівноправні, одне з простих речень пояснює інше.

Другорядне, залежне речення, називається підрядним, а основне за змістом – головним.

Такі речення зазвичай з’єднуються підрядними сполучниками after, that, if та іншими, але можуть використовуватися і без них:

Два або більше простих речень в англійській мові можуть бути об’єднані в одне складне, що б виражало загальну думку.

Складні речення поділяються на складносурядні та складнопідрядні.

Складносурядні речення в англійській мові в англійській мові складаються з рівноправних за значенням простих речень, що не залежать одне від іншого.

Окличним може стати будь-який тип речення, якщо він буде виголошений з емоційним забарвленням:

I’m thirsty! – Мене мучить спрага!

Be quiet, Jack!

What’s is that?! – Що це?!

Наказові речення в англійській мові (або, як їх ще називають, спонукальні речення) висловлюють спонукання до певної дії, прохання, наказ, а в негативній формі – заборону.

Наказове речення в англійській мові має звичайний, прямий порядок слів, але починається з дієслова, а іноді складається з нього одного: