Недостача у родинному бюджеті помічається досить швидко, адже він є спільною сумісною власністю та поповнюється коштом об’єднання зусиль подружжя, тому й витрачатись має за взаємною згодою обох сторін.
У Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми) розповіли у чому ж полягає правова особливість такої згоди. Потреба захисту інтересів дружини та чоловіка виникає через ризик неконтрольованого одноосібного використання економічних ресурсів сім’ї.
Таким чином, забороняється, не отримавши згоди своєї другої половинки вчиняти правочини, котрі виходять за рамки дрібних побутових (тих, що задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість).
Тому при укладанні договору, котрий потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово та нотаріально засвідчена. У разі порушення цієї умови, той з подружжя, хто не надав письмової згоди має право звернутися до суду та визнати таку угоду недійсною.
Тож, які документи потрібно нотаріусу, щоб завірити таку згоду:
- паспорт;
- ідентифікаційний код;
- свідоцтво про шлюб.
Проте, існують випадки, коли можна обійтись й без такого дозволу, це можливо якщо правочин стосується майна, що:
- було придбане до шлюбу;
- було успадковане або отримане в дар;
- придбане за кошти, що належали чоловіку/дружині до шлюбу, були подаровані або успадковані.
|
