Закінчення -ed додається до правильних дієслів у Past Indefinite і при утворенні дієприкметників минулого часу.

1) Закінчення -ed читається [d], якщо дієслово закінчується голосним. Наприклад: offered ['fəd], cornered [’k :nəd].
2) Закінчення -ed читається [d], якщо дієслово закінчується дзвінкими приголосними [b], [g], [l], [v], [z], [dЗ], [η], [m], [n]. Наприклад: turned [tə:nd], bridged [bridЗd], hanged [haeηd].

Множина більшості іменників і форма дієслова в Present Indefinite у 3-й особі однини (he, she, it) утворюються додаванням закінчення -s. Читання цього закінчення різне залежно від того, яким звуком закінчується слово.

1) Закінчення -s читається [s], якщо слово закінчується глухими  приголосними [р], [k], [t], [f], [θ]. Наприклад: stops [stps], winks [wiηks], months [mΛnθs].

Буквосполучення о + ld читається [ould]: cold [kould].
Буква і у сполученні з ld, nd, gh читається [ai]: child [t∫aild], kind [kaind], high [hai].

Примітка: В сучасній англійській мові сполучення gh не читається у жодному слові.
Буква а читається [α:] перед буквосполученнями ss, st, sk, sp: pass [pα:s], past [pα:st], ask [α:sk], grasp [grα:sp].
Буква a читається [α:] також перед буквосполученнями nt, nсе, nch: plant [plα:nt], dance [dα:ns], branch [brα:nt∫].

В англійській мові є глухі і дзвінкі приголосні.
Наступні приголосні читаються глухо, тобто без голосу: f [f], t [t], р [р], к [k], h [h], s [s].

Буква x передає сполучення звуків [ks].
Такі приголосні читаються дзвінко, тобто з голосом: d [d], b [b], g [g], z [z], n [n], m [m], l [l], r [r].
В англійській мові дзвінкі приголосні у кінці слова не можна оглушувати.

В англійській мові голосні можуть читатися у словах по-різному, залежно від їхнього положення у слові, а також від того, які букви стоять перед ними або позаду них.

1) Якщо голосна знаходиться у відкритому складі (І тип складу), вона читається як в алфавіті.

Нітроген і Фосфор у Періодичній системі хімічних елементів знаходяться в головній підгрупі п’ятої групи. На зовнішньому енергетичному шарі обидва елемента містять по 5 електронів у стані s2p3. Тому найвищий ступінь окиснення цих елементів дорівнює +5, найнижчий - –3.

Відмінність полягає у тому, що в атомі Фосфору на зовнішньому електронному шарі є вільні d-орбіталі. Це дає можливість йому приходити у збуджений стан.

Молекулярна формула аміаку NH₃. У молекулі аміаку атом Нітрогену пов’язаний із трьома атомами Гідрогену ковалентним полярним зв’язком. Густина його зміщена у бік атома Нітрогену, як більш електронегативного. І тому молекула аміаку являє собою диполь.

У лабораторії аміак добувають слабким нагріванням суміші амоній хлориду NH₄Cl з гашеним вапном Ca(OH)₂.

Солі амонію складаються з катіона амонію NH₄+ та аніона кислоти. За будовою вони аналогічні солям лужних металів.

За фізичними властивостями солі амонію - це тверді кристалічні речовини. Добре розчиняються у воді. Солі амонію виявляють типові для всіх солей хімічні властивості і деякі специфічні. Як і всі розчинні солі, солі амонію у водному розчині добре дисоціюють на йони, взаємодіють із лугами, сильними кислотами, іншими солями.

Основним способом добування аміаку в промисловості є синтез його з азоту і водню: N₂ + 3H₂ ® 2NH₃. Ця реакція є оборотною, екзотермічною та відбувається лише при наявності каталізатора.

Основним завданням будь-якого виробництва є не просто добути задану речовину, а добути її найбільш економічним способом. А для цього необхідно підібрати оптимальні умови синтезу, тобто такі, за яких вихід продукту буде найбільшим і процес здійснюватиметься з великою швидкістю.

Нітроген з Оксигеном утворює шість оксидів, у яких він виявляє ступені окиснення від +1 до +5, це оксиди складом відповідно N₂O, NO, N₂O₃, NO₂, N₂O₄. З них при безпосередньому сполученні азоту з киснем утворюється лиш нітроген(II) оксид NO.

Інші оксиди добувають непрямими способами. З оксидів азоту два оксиди є несолетворними. Це нітроген один оксид N₂O і нітроген два оксид NO. Усі інші оксиди - солетворні. Усі оксиди Нітрогену дуже отруйні, за винятком N₂O. Розглянемо нітроген (II) оксид і нітроген(IV) оксид.